З одного боку, це доволі іронічно, що головні символи антихристиянського культу стають інструментом режиму, який позиціонує себе як ультрарелігійний та суперправославний. З іншого – не залишається іншого виходу, аніж розпрощатися з цими місцями.
Можливо навіть суспільство подорослішає настільки, що не потрібно буде використовувати фігурки Матері Божої чи камені з написом «Тут постане пам’ятник…» для боротьби із забудовниками чи конкурентами.
Що взагалі у такому місті як Львів, з такою довгою та непростою історією, можна сказати про недоторканність цвинтарів та могил?
Від старих часів залишилися, по суті, головні радіальні дороги: Городоцька, Любінська, Кульпарківська, Княгині Ольги, Стрийська, Зелена. А решта території, яка простягалася на південь від залізничної колії, була, з невеликими винятками, перепланована по-новому.
Якщо «накласти» карти вулиць та шляхів, старої та сучасної забудови, то виявиться, що від Клепарова до Збоїщ люди добираються тією самою дорогою вже кілька сотень років.