Не зважаючи на заголовки українських ЗМІ, офіційні особи та організації не такі однозначні щодо кваліфікації підриву Каховської ГЕС. Отримати докази того, що це зробили росіяни, теж практично не реально. Перехоплені розмови, які публікуються – це не більше ніж плітки окупантів. Бо не можуть знати рядові, що там насправді сталося.
Але, коли ми говоримо про те, що не можемо стовідсотково довести спланованого, то таким чином зменшуємо увагу до проблеми та відповідальності росіян за все, що відбувається.
Варто змінити акцент з підриву, як одномоментного акту тероризму, на повну відповідальність Росії за все, що відбувається не залежно від їх дій в ніч на 6 червня.
Акцентування на тому, що росіяни саме підірвали Каховську ГЕС може призвести до того, що Росію не будуть вважати винною у цьому терористичному акті через відсутність прямих доказів. І кількість версій та варіантів, які з’явилися, на мою думку, це доводять. А відсутність доказових матеріалів про трагедію в медіапросторі інших країн чи мінімізація згадки про вину Росії показує, що окупанти можуть вийти сухими з води, якщо ми й надалі будемо так легковажно поводитися в інформаційному полі.
Коли міжнародні організації говорять про «руйнування ГЕС», то нас дратує, що немає згадки про підрив. Але тут в першу чергу треба не обурюватися через відсутність згадки про підрив, а наполягати, щоб до слова «руйнування» додавали «через дії Росії».
Якщо руйнування відбулися не через підрив, то це не означає, що Росія не винна. Навіть за такого сценарію на росіянах лежить повна і цілковита відповідальність. І тут, звичайно, мова не про «злочинну недбалість», як це намагаються подати російські ліберали. Бо окупанти добре розуміли, що роблять. І експерименти зі спуском води і закриттям шлюзів місяць перед тим це тільки підтверджують. Тільки окупанти контролюють ГЕС. Вони проводили там різні види робіт та повністю володіли ситуацією.
Наша позиція має бути такою: Росія є відповідальною за катастрофу, бо вона напала на Україну, розв’язала криваву війну, контролювала ГЕС, тільки вона мала доступ до неї і всі рішення щодо безпеки на ГЕС приймало російське керівництво. Всі їхні рішення були свідомими та злочинними. А що стало остаточним чинником, який призвів до злочину і трагедії – не так важливо. Вбивство є вбивство, і не важливо чи воно скоєне з пістолета чи автомата. Хоча другий варіант і є більш ефективним.
Бажання довести неадекватність дій Росії в ніч на 6 червня руйнує логічний ланцюжок причин і наслідків:
- Якби Росія не напала і не розв’язала криваву війну, нічого б цього не було.
- Якби Росія утримувала ГЕС в належному стані, то теж цього б не сталося.
- Якби Росія, тікаючи з правого берега Дніпра, не підірвала частину інфраструктури ГЕС, то нічого подібного не трапилося б.
- Якби Росія не використовувала ГЕС для військових цілей і протистояння з українськими військовими, то так само до катастрофи не дійшло б.
- Якби Росія не підірвала ГЕС вдруге (не важливо де, як і якої сили був вибух), то так само нічого б не було.
Не треба намагатися доводити, наскільки потужним був вибух і де саме була закладена вибухівка. За все, що сталося, несе відповідальність Росія. Проблема виникла не вночі 6 червня. Ця ніч стала апогеєм усіх перерахованих чинників. Варто доводити не сам факт вибуху, а факт вини окупантів за катастрофу, починаючи з моменту окупації. Якби не було підриву, то рано чи пізно через дії росіян ГЕС все одно б почала руйнуватись настільки, що своєю чергою спричинило б таку ж катастрофу.
