Моє занурення в біографію цієї людини почалося випадково. В одній зі статей я знайшов коротку згадку про те, що митрополит Андрей Шептицький висловлювався на підтримку сіонізму і створення єврейської держави в країні Ізраїль. Але що конкретно говорив голова Української греко-католицької церкви про єврейський національний рух, коли і в якому контексті?
На ці питання мені відповіла доктор Ліліана Гентош – історикиня зі Львова, авторка книг і досліджень про життя і діяльність Андрея Шептицького. Вона надіслала український переклад інтерв’ю митрополита. Гентош зазначила, що прізвище єврейського журналіста, який спілкувався з Шептицьким, – Крумгольц.
Далі я знайшов матеріали про цю людину, яка згодом стала одним з найдосвідченіших й авторитетних журналістів Держави Ізраїль.
Великим відкриттям для мене стало вивчення особистого фонду Лібера Крумгольца (1913-1993), відомого в Ізраїлі як Хавів Кнаан. Коли я досліджував документи і листи цього журналіста в архіві Тель-Авівського університету, я зрозумів, що Кнаан – незаслужено забутий герой єврейсько-українського діалогу.
Людина, яка пронесла від Львова до Єрусалима і Тель-Авіва величезний інтерес і повагу до України та українців. Інтелектуал, який закликав українців і євреїв говорити один одному правду з найболючіших тем взаємної історії.
Єврей-українофіл
«Я зі Львова. Мій батько був відвертий українофіл. Він послав мого молодшого брата в початкові класи української гімназії у Львові, щоб він там отримав знання з української історії та літератури. Три роки він був там єдиним євреєм», – так описував Хавів Кнаан свою сім’ю.
Його батько Давид Крумгольц був бізнесменом. У польськомовному середовищі Давид виділявся своїми симпатіями до українців, як «біла ворона» у Львові. Батько передав свої погляди обом синам.
Маленького Лібера в колі сім’ї називали ласкаво – Бібі. Це прізвисько залишилося за ним і в дорослі роки, що видно з листування батьків з ним.
Лібер (Бібі) Крумгольц з юності мріяв про журналістику. У 1932 році 19-річний (!) Крумгольц уже надрукував статтю про іншого львів’янина – відомого івритомовного поета Урі Цві Ґрінберґа, який приїхав з Єрусалима до Львова відвідати своїх батьків.
Улітку 1934 року юний Лібер Крумгольц робить те, що раніше не робив ніхто в єврейській пресі. Він друкує в сіоністському часописі польською мовою серію зі шести інтерв’ю, які йому дали громадські й політичні лідери української Галичини – про їхнє ставлення до євреїв, сіонізму й антисемітизму. Серія цих публікацій викликала хвилю відгуків у польській та українській пресі і прославила ім’я молодого журналіста.
Одним з найважливіших було інтерв’ю з митрополитом Андреєм Шептицьким, надруковане Лібером Крумгольцем 16 липня 1934 року. Відзначу, що літній глава Церкви дуже тепло спілкувався з 21-річним єврейським журналістом.
Лібер Крумгольц. Фото з посвідчення Вищої школи журналістики
Лібер закінчив Вищу школу журналістики у Варшаві. У серпні 1935 року, перед своїм від’їздом в Землю Ізраїлю, Крумгольц продовжує цікавитися українською тематикою. Він публікує статтю в Польсько-українському бюлетені про плани скликання Всесвітнього Українського Конгресу – проєкт, який так ніколи і не був реалізований.
У тому ж виданні дещо раніше він оприлюднив статтю про єврейсько-українські відносини в кооперативному русі, показуючи приклади і проблеми співпраці двох народів в бізнесі на території Галичини.
Крумгольц був одним з творців львівського Товариства друзів Єврейського університету в Єрусалимі і регулярно висвітлював у пресі збори його активістів.
У 1935 році Крумгольц поїхав в Землю Ізраїлю як студент цього університету. Там він бере собі нове ім’я – Хавів («улюблений», як Лібер, але івритом. – Ш. Б.) і прізвище Кнаан.
1936 року у британській Палестині почалися арабські заворушення; хвиля антиєврейських погромів охопила багато районів країни. Хавів Кнаан прагнув взяти участь у єврейській самообороні. Він добровольцем йде служити в британську поліцію, проходить курс навчання в поліцейській школі і в 1937-1939 роках командує станцією поліції в Єврейському кварталі Старого міста Єрусалима.
Кнаан прослужив у поліції 12 років і створював поліцію вже незалежної Держави Ізраїль.
У 1939-1940 роках батьки Давид і Малка Крумгольци писали синові вже з радянського Львова. І знову український аспект сім’ї Крумгольц: після приходу більшовиків у Львові почалися проблеми з папером, тому батьки писали «дорогому Бібі» на… бланках українського оптового складу кіс.
Але з літа 1941 року листування між Єрусалимом і Львовом перервалося.
Кнаан задіяв свої контакти з Католицькою церквою і попросив представників Ватикану в Єрусалимі зв’язатися з окупованою нацистами Галичиною, щоб з’ясувати долю родини. Можна припустити, що Ватикан звернувся до представників Греко-католицької церкви у Львові, які знали і пам’ятали Крумгольца-молодшого за інтерв’ю з митрополитом Андреєм.
Сумним фіналом цих зусиль стала коротка відповідь інформаційного бюро Ватикану в Єрусалимі в липні 1943 року: Давид Крумгольц з вулиці Терези, 34 у Львові «покинув цю адресу і неможливо отримати більш точну інформацію».
Хавів Кнаан тоді ще не знав, що його батько, мати, брат, дід і бабуся, дядько і тітка вже загинули у Львові.
Тільки наприкінці 1944 року Кнаан дізнався від вцілілого єврея, який дивом дістався зі Львова в Землю Ізраїлю, що вбивцею його рідних був... близький друг їхньої сім’ї.
Справа Ментена
У 1923 році молодий нідерландський бізнесмен Пітер Ментен приїхав до Львова. Він почав спільний бізнес з Ісааком Пістинером – дядьком Лібера Крумгольца, братом його матері. Голландець орендував для вирубки величезну ділянку лісу в долині річки Стрий біля села Підгородці південніше Борислава.
Пітер дружив з членами сімей Крумгольц і Пістинер. Юний Лібер дивився з обожнюванням на свого старшого голландського друга і бачив в ньому приклад людини європейської культури.
Але 1935 року між Ісааком Пістинером і Пітером Ментеном стався майновий конфлікт. Суд вирішив питання на користь Ісаака, і Пітер затаїв злобу на колишнього партнера-єврея. Коли 1939 року в регіон прийшла Червона армія, голландець втратив всі свої земельні володіння і втік до Кракова. Там він добровільно пішов на службу до нацистів.
У липні 1941 року Пітер Ментен повернувся до Львова в формі унтер-офіцера СС.
Разом зі загоном есесівців він спершу приїхав до села Підгородці, у якому був будинок Ісаака Пістинера. Не виявивши там свого експартнера по бізнесу, Ментен 7 липня розстріляв 200 євреїв цього села. Потім загін Ментена продовжив масові розстріли євреїв у сусідніх селах (на мапі підкреслено червоним. – Ш. Б.).
Пітер Ментен приїхав до Львова й особисто розстріляв батька і матір Лібера Крумгольца. Ісаак Пістинер помер від тифу в гетто Львова 1942 року.
Ментен методично грабував квартири багатих євреїв і поляків, яких він особисто знав у Львові до війни як колекціонерів мистецтва й антикваріату. У 1942 році він вивіз зі Львова до Нідерландів три вагони творів мистецтва. А після війни він ще тридцять років тихо жив в 40-кімнатному палаці.
У 1976 році голландський часопис повідомив, що «шановний колекціонер Пітер Ментен вирішив продати частину своєї колекції на аукціоні Sotheby’s». Цю замітку випадково побачив в Ізраїлі Хавів Кнаан. Він терміново повідомив редакторові тижневика Accent Хансу Кноопу, що Ментен – кривавий вбивця його сім’ї і сотень євреїв Львівського регіону.
Ізраїльський і голландський журналісти почали розслідування і домоглися суду над Пітером Ментеном.
Ганс Кнооп і Хавів Кнаан, суд проти Ментена
Прокуратура Нідерландів отримала інформацію від Кнаана про розстріли в селах на річці Стрий. Голландці 1977 року провели ексгумацію трупів жертв у селах Підгородці та Урич. Там знайшли сотні останків, зокрема дитячі. Українські мешканці цих сіл дали свідчення проти вбивці євреїв – вони впізнали Пітера Ментена, який приїжджав у ці місця до війни у бізнесових справах.
Ментен був засуджений до 10 років в’язниці. Він відсидів шість років, вийшов на свободу і незабаром помер.
У 1978 році Кнаан отримав найвищу нагороду Спілки журналістів Ізраїлю – премію Соколова, – за журналістське розслідування злочинів Пітера Ментена. Кнаан багато років брав участь у меморіальних заходах ізраїльського Комітету пам’яті єврейства Львова.
1985 року Хавів Кнаан своєю рукою заповнив анкету для «Яд Вашему» про загибель свого батька Давида Крумгольца. У рядку «обставини смерті» він написав: «Вбитий голландським католицьким другом Пітером Ментеном. Влітку 1941 року вбитий пострілами у Львові».
У 2016 році Хавів Кнаан уже після смерті став одним з героїв трисерійного нідерландського фільму «Справа Ментена». Гостросюжетний серіал у жанрі судового трилера показує розслідування злочинів Ментена – від вбивства євреїв в селі біля Львова до гучного судового процесу в Нідерландах наприкінці 1970-х років.
Ізраїльтянин і світове українство
У грудні 1970-го – січні 1971 років Кнаан зустрічався в Ізраїлі з видатним українським танцюристом і керівником українських танцювальних колективів Василем Авраменком. Кнаан «просував» Авраменка в ізраїльській пресі, повідомляв про підготовку фестивалю українського танцю в Єрусалимі «Слава Ізраїлю». В архіві Кнаана збереглися дуже щирі листи Василя Авраменка зі словами подяки за теплий прийом в Ізраїлі.
Фрагмент листа Василя Авраменка до Хавіва Кнаана
На тлі судового процесу проти Ментена порушувалася й «українська тема». Кнаан дав інтерв’ю для New York Times наприкінці 1976 року, яке викликало хвилю реакцій від українських читачів в США. Один з них – Р. Л. Хомяк зі штату Вірджинія, повідомив Кнаану свої дитячі враження від побачених звірств нацистів проти євреїв в ґетто Львова, а також про своїх батьків, які рятували євреїв з ґетто. Кнаан попросив детальні матеріали про це і запропонував свою допомогу в лобіюванні перед «Яд Вашемом» присвоєння звання Праведників народів світу батькам цього американського українця.
У 1977 році Кнаан шукав у США матеріали на тему українсько-єврейських відносин. Він писав головному редакторові Ukrainian Quarterly Волтеру Душнику (Walter Dushnyck), який порадив звернутися за архівними матеріалами в Українську Національну Раду в Мюнхені й особисто до Слави Стецько в тому ж місті. У фонді Кнаана немає відповідей від цих мюнхенських адресатів – можливо, вони не відповіли ізраїльському журналістові.
У тому ж 1977 році він написав івритом статтю «Коріння і розвиток антисемітизму серед українців». Водночас Кнаан підкреслив у листі до Волтера Душника: «Я взявся за цю сумну тему sine ira et studio (лат. без гніву і пристрасті), як мій скромний внесок в ідею того, що час назрів для відвертого і вільного діалогу з єврейсько-українських відносин. Я вважаю, що в стосунках між (нашими) націями не повинно бути необговорюваних тем».
Серед адресатів Кнаана були і Товариство Тараса Шевченка в Нью-Йорку, і Український науковий інститут Гарвардського університету (Harvard Ukrainian Research Institute).
Незакінчена книга
Починаючи з кінця 1930-х років Хавів Кнаан пише як позаштатний журналіст для різних видань. Пізніше він стане членом редакції газети «Гаарец», автором 10 книг і одним з найвідоміших «ѓуру» ізраїльських ЗМІ.
Хавів Кнаан (вище) і міністр праці Ізраїлю Гіора Йосефталь (нижче) на процесі Айхмана в Єрусалимі, 1961 рік
В архівному фонді Кнаана я виявив понад 150 сторінок машинописного тексту 1976-1978 років. З нього видно, що Кнаан готував книгу, у якій хотів охопити період українсько-єврейських відносин між двома Світовими війнами. Він рясно цитує свої інтерв’ю 1934 року висловами українських політичних та громадських лідерів міжвоєнної Галичини.
Так, наприклад, на сторінці з розповіддю про зустріч з митрополитом Шептицьким видно рукописні правки Кнаана, які додають пряму мову голови української церкви на підтримку створення єврейської держави на Святій Землі.
Кнаан багато цитує Шептицького, зокрема такі його слова: «Створення єврейської держави буде одним з найбільш чудових прикладів для поневолених народів. Буде у вас держава маленька – але повністю ваша».
Фрагмент рукопису Кнаана з цитатами Андрея Шептицького
Цей рукопис Кнаана про українсько-єврейські відносини так ніколи і не став надрукованою книгою. Спочатку, 1935 року, польська служба безпеки «настійно рекомендувала» не друкувати окремою книгою взяті в українців інтерв’ю. Крумгольцу безпосередньо погрожували: «Хочеш спокійно виїхати в Палестину – забудь про цю книгу».
Більш ніж через 40 років, уже журналіст-пенсіонер Хавів Кнаан знову повернувся до написання книги, ідея якої зародилася ще в довоєнному Львові його молодості. Але справу знову не було доведено до публікації – з невідомої причини.
Будинок, у якому жив Лібер Крумгольц на вул. Мурарська, 29 (зараз вул. Єфремова) у Львові
Квартири батьків (вул. Терези, 34) і Лібера Крумгольца (вул. Мурарська, 29) на карті сучасного Львова. Встановлено за допомогою Андрія Усача
Повертаючись до початку цієї статті: тепер, ознайомившись з архівом Хавіва Кнаана, мені відомо у всіх подробицях про те, що саме говорив глава Української греко-католицької церкви про єврейський національний рух і створення майбутньої єврейської держави. Ця думка великого українця і видатного гуманіста звучить дуже цікаво й актуально навіть сьогодні. Тому я сподіваюся продовжити цю тему: інтерв’ю митрополита Андрея Шептицького Ліберу Крумгольцу найближчим часом вперше буде опубліковано в повному обсязі і з детальними коментарями на порталі Ukrainian Jewish Encounter.
Текст, колаж і колоризація фотографій: Шимон Бріман.
Фото: Фонд Хавіва Кнаана в архіві Тель-Авівського університету; Державний архів Королівства Нідерландів; сторінка у фейсбуці Сіми Відіславської – дочки Хавіва Кнаана.
Публікація виходить в рамках проєкту, підтриманого канадською недержавною організацією «Українсько-Єврейська Зустріч» (UJE, англ. Ukrainian Jewish Encounter).
https://ukrainianjewishencounter.org/uk/
Автор - Шимон Бріман.
Оригінальна публікація тут
