Гортаючи у пошуках необхідної інформації Єдиний державний реєстр судових рішень, натрапив на рішення Ленінського районного суду міста Полтави, датоване серпнем 2023 року.
Стоп. Який може бути Ленінський суд у Полтаві на тридцять третьому році незалежності і третьому році кривавої війни з РФ? Пам’ятників одіозному вождю немає, декомунізація проведена. Напевне, якась помилка.
Але згаданий реєстр має фільтр для пошуку. І що виявилося: у Полтавській області продовжують роботу три суди з радянськими назвами — Октябрський та Ленінський райсуди Полтави та Комсомольський міський суд у Горішніх Плавнях. Ці суди першої інстанції не декомунізували через незавершену судову реформу. Така ситуація склалася через постійні зміни концепцій об’єднання судів.
Наприкінці грудня 2017 року тодішній очільник держави підписав низку указів про реорганізацію, ліквідацію та створення судів у Полтавській області та інших регіонах України. Такі зміни в судовій системі мали бути впроваджені відповідно до змін в Конституції України щодо децентралізації влади та до нового адміністративно-територіального устрою України. Відповідно до змін в КУ, реорганізація судів мала проводитися не довше ніж до 31 грудня 2017 року.
Але реформа не була доведена до кінця. Наразі ціла низка юридичних нюансів гальмує реформу децентралізації судів, яка своєю чергою не дозволяє декомунізувати суди. Адже декомунізація — це зміна не лише вивіски на будівлі, це ціла низка документів, печаток тощо.
Ну і що, спитаєте ви? А те, що відповідно до Закону «Про судоустрій та статус суддів», з 2018 року рішення щодо утворення чи ліквідації судів приймає Верховна Рада. Відповідний проект Президент має вносити на розгляд парламенту після консультацій з Вищою радою правосуддя. Сама Вища рада правосуддя також не ініціювала консультації з Президентом України чи іншими органами у системі судоустрою із цих питань.
Як пояснюють профільні фахівці, самі суди не можуть перейменовувати себе — це можна зробити лише відповідним законом України.
Далі – більше. А скільки судів в Україні мають імперсько-радянські назви? Може там якісь екзотичні найменування трапляються?
Поверхневий аналіз дає змогу встановити, що в нас досі є:
- Ленінський суд в Дніпропетровську, Запоріжжі, Кіровограді, Миколаєві, Полтаві та Харкові;
- Жовтневий районний суд Миколаївської області, міст Дніпропетровська, Запоріжжя, Харкова та Кривого Рогу;
- Кіровський районний суд міст Дніпропетровська та Кіровограда;
- Комінтернівський районний суд Одеської області та міста Харкова;
- Комсомольський районний суд міста Херсона;
- Комунарський районний суд міста Запоріжжя;
- Красногвардійський районний суд міста Дніпропетровська та Харківської області;
- Куйбишевський районний суд Запорізької області;
- Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області, міст Запоріжжя та Харкова;
- Фрунзенський районний суд міста Харкова та Одеської області.
Якщо хтось вважає, що назви «Дніпропетровськ» та «Кіровоград» вжиті помилково, то ні – так вони офіційно називаються. Ленінський районний суд міста Кіровограда.
Тобто ухвалюються рішення іменем України й пишуться, що його постановляє Ленінський або Орджонікідзевський районний суд. Ще одна вагома цеглинка в будівлю російської пропаганди.
А тепер уявіть заголовок в пресі: «Кіровський районний суд засудив колаборанта на 15 років». Або – «за зберігання та поширення радянської символіки Ленінський суд міста Миколаєва оштрафував пенсіонера Іванова». Епічно-саркастично, еге ж.
Неприпустимо, щоби українські суди досі вершили суд від імені агресорів та узурпаторів українського народу або символів ворожої ідеології.
Перейменування судів є важливим кроком повернення до національної ідентичності України. Чинні назви не відображають цінностей і прагнень сучасної країни. Прибравши стару радянську символіку з будівель судів, Україна зможе швидше розірвати пуповину зі старими тоталітарними ідеологемами і природно плекати свою нову демократичну ідентичність.
