Остання з-поміж багатьох операцій радянських спецслужб з дискредитації митрополита Андрея Шептицького і пам'яті про нього була проведена вже в розпал Перебудови – у червні 1988 року. Про це стало відомо з цілком таємних раніше матеріалів КДБ СРСР, які тільки недавно виклали у відкритий доступ.
За цю інформацію можемо подякувати литовським дослідникам радянського тоталітаризму. У рамках литовського Центру вивчення геноциду і спротиву були оцифровані і виставлені в мережу «Сборники КГБ СССР» і «Работы Высшей школы КГБ» за 20 років до розпаду СРСР. Усі ці цілком таємні матеріали зберігалися в спецбібліотеці КДБ Литовської РСР.
Ретельно пронумеровані примірники видавалися тільки для службового користування співробітникам органів держбезпеки. Впевненість чекістів у тому, що текстів про їхні «трудові досягнення» не побачать сторонні, посприяла тому, що ми зараз маємо досить відверті розповіді і звіти, які проливають світло на внутрішню кухню роботи КДБ.
Вивчаючи «Сборник КГБ СССР» за квітень 1989 року (№ 131), я виявив там статтю двох офіцерів КДБ з Києва – підполковника М. Василенка і майора В. Ященка. Їхній бравурний звіт про успіхи називався «Активна контрпропаганда зіграла свою роль».
У статті йдеться про активні операції київських чекістів під час святкування 1000-річчя хрещення Русі 14–16 червня 1988 року. Тоді до Києва прибули 165 зарубіжних релігійних діячів зі 44 країн світу.
Судячи з тексту, самі чекісти сприймали Російську православну церкву (РПЦ) як продовження своєї «Контори Глибокого Буріння». У тексті багато разів звучать такі твердження, як «активне використання досвідченої агентури з церковних і сектантських авторитетів»; «агенти з представників РПЦ»; «через (наші) оперативні можливості організовано засилання за кордон брошур українською та англійською мовами “Монастирі РПЦ на Україні” і “Успенська Почаївська Лавра”». У ній мовиться, що урочисту зустріч з релігійними авторитетами Заходу проводили «наші агенти з представників РПЦ». Контроль за іноземними релігійними делегаціями здійснювали «негласні помічники органів КДБ і джерела з церковників».
Українські офіцери КДБ виділяли двох головних ворогів, які намагалися зірвати ці урочистості 1000-річчя в Києві, – Ватикан і спецслужби США. При цьому вся стилістика підполковника і майора засвідчувала, що для КДБ захист інтересів Російської православної церкви дорівнював захисту інтересів держави і соціалістичного ладу.
«Активним натхненником підривних акцій виступив Ватикан. З його подачі на Заході була розгорнута кампанія з організації тиску на уряд СРСР з метою відродження “уніатської” церкви на Україні. Одночасно спецслужби США зробили спроби внести розкол в православ'я, знизити зрослий авторитет Російської православної церкви», – відзначали київські чекісти.
Саме для протидії «підступним планам Ватикану і ЦРУ» київські КДБісти й організували на початку 1988 року спецоперацію зі закидання на Захід «матеріалів», які паплюжили митрополита Андрея Шептицького. За задумом чекістів, звинувачення Шептицького у співпраці з гітлерівцями мали перевести Ватикан з позиції нападника, який вимагає відновлення УГКЦ, у позицію того, хто обороняється та виправдовується.
Канал перекидання матеріалів КДБ проти Шептицького на Захід названо прямо – Московська патріархія.
Можна припустити, що сфабриковані київським КДБ матеріали проти Шептицького були розіслані не тільки до Ватикану. Через другі-треті руки в Європі вони цілком могли потрапити і до Ізраїлю. А там, у меморіальному центрі Голокосту Яд Вашем, саме в ті роки (1988–1991) вчетверте – і наразі востаннє – розглядалася справа Андрея Шептицького. В Єрусалимі тоді тривали бурхливі дебати навколо присвоєння митрополитові звання Праведника народів світу за порятунок євреїв під час Другої світової війни.
У комісії при Яд Вашемі вистачало показань свідків і думок як за, так і проти. Але «папка з чорнухою», запущена невидимою рукою київського КДБ, цілком могла лягти на стіл в Яд Вашемі як ще один «незалежний» аргумент проти присвоєння Шептицькому цього почесного звання.
Головні засідання у справі Шептицького в Яд Вашемі відбулися в лютому 1990-го і в липні 1991 року. Підсумком дискусій була відмова присвоїти митрополитові звання Праведника. Тож цій відмові вже майже 30 років.
Я вважаю, що в нинішньому архіві СБУ в Києві й досі можуть зберігатися детальні матеріали про цю операцію КДБ з розсилання наклепів на Шептицького на Захід 1988 року. Сподіваюся, що в дослідників вистачить терпіння знайти ці документи.
У відомчому збірнику з грифом «цілком таємно» підполковник Василенко та майор Ященко з гордістю повідомляли колегам з держбезпеки, що пресконференція українського екзархату РПЦ за підсумками святкування 1000-річчя повністю організовувалася і контролювалася КДБ. Причому агенти КДБ, котрі сиділи в залі, скеровували іноземних журналістів у «потрібний» бік і заважали негативно налаштованому до СРСР пастору Макміллану критикувати політику радянської влади щодо вірних.
У тому ж червні 1988 року Указом Президії Верховної Ради СРСР «за активну миротворчу діяльність і в зв'язку з 1000-річчям хрещення Русі» митрополита Київського Філарета (Денисенка) нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.
Не відкидаю, що Василенко та Ященко досі живуть у Києві в статусі поважних пенсіонерів СБУ. Вони могли б пролити світло на кампанію шельмування Шептицького, яка була здійснена 32 роки тому.
Автор - Шимон Бріман.
Оригінальна публікація тут
