Любимо ми грати в шахи чи ні, але кожного дня перед нашими очима постає незбагненно велика кількість схем та комбінацій, дій та протидій. Не має значення – усвідомлюємо цей факт чи просто пливемо за течією, у жоден спосіб не бажаючи ускладнювати своє життя цим масивом шарів та рівнів людського буття, ми змушені з цим усім контактувати. Ми все одно у цьому вирі.
Й незбагненність та неосяжність його настільки велика, що цього піску вистачить на декілька пустель. За всім не встежиш і всього не помітиш, абсолютно глибока рефлексія, на жаль, неможлива. Усього навіть не візьмеш до уваги. На чому акцентуватися – вибір за нами. Напевне. Так видається.
Ядерна катастрофа і крилаті пророки
Україна – не найбезпечніше місце на планеті у 2023 році. Через кривавих злочинців, що таврують себе літерами абетки, якої вони не знають і не розуміють, на наших територіях відбуваються речі, які наводять жах навіть на планету. Земля поволі крутиться, але поглядає в сторону мавп із ядерними боєголовками. Мавпи хронічно просякнуті імперіалістичним маразмом і загрожують усьому живому. Це імітація процесу вставання рабів з колін. Від цього гидко планеті, бо вона мусить витримувати на собі тих «ваньок». Не додається оптимізму і в людей. Страшно навіть маленькій дівчинці, яка грає роль великої активістки.
Проте, треба жити далі: відпочивати, перемикатися й шукати джерела стійкості та енергії. Скажімо, у далекому від лінії фронту Львові, куди також долітають «пушкєніни» з «толстоєвськими» у вигляді руйнівних та смертоносних ракет, тимчасово поставили скульптуру. Її підтримує Великий театр, названий іменем видатної європейки. Важко сказати чи він виконає свою функцію, але традиційне суспільство галицької столиці цей перформанс тримає у напрузі.
Не менше, до речі, ніж інші, зовсім не видатні, «важливі» події. До прикладу, коли один з українських університетів, під шумок останніх подій в країні, взяв під своє крило видатного «товариша». Хоча, взяти «товариша» під крило – ще не найгірше! «Товаришем» окрилитися – ось межа. Очевидно, суспільство ще не оцінило усієї глибини та прогресивності цього кроку. Мусимо розуміти, що народ вкрай рідко здатен віддавати належну шану своїм пророкам.
Порядок мусить бути!
Головне, у цій системі, щоб працювала сама система! Є конкурси і тендери, цінності та принципи, але ж є і порядок, «понятія». Всі завжди все знають – як воно має бути: коли співати, а коли сльози лити. Хоч десять вищих освіт май, але ж і роботу треба знати! До кого підійти, з ким переговорити. Порядок мусить бути!
Тому кого цікавлять ті всі журналісти з їхніми розслідуваннями? Навіщо нам експертиза антикорупційних відомств та висновки всіляких комітетів з етики, якщо людину вже й так вирішили призначити на посаду і вона вже шукає активи. Подібних історій багато, колесо невпинно рухається: міністр освіти, то мусить бути українофобом чи плагіатором, генеральний прокурор – це на «100% чиясь людина»… трохи сумно, що генпрокурор навіть собі не належить – що тут про служіння громаді чи справедливості казати? Тому так – порядок має бути. У всьому. Відтак жоден п’яний служитель Феміди на танку, який в’їжджає у блокпост, не повинен бути покараний. Бо що люди подумають?
А що люди? Люди, в принципі, не люблять думати. Більше – демонструвати процес думання. Тим більше, в епоху соціальних мереж.
Дорослі діти та піджак, який подавився грошима
Йшов 488 день повномасштабної російської агресії проти України… Жадібніші і лицемірніші з привітних і відкритих бюрократів очікували дива від маленького цуценяти з хоробрим серцем. При цьому, вони обурювалися, що воно повільно росте і досі не загризло ведмедя, якого самі ж бюрократи та їхні «видатні» лідери десятиліттями сліпо кормили ласими шматками м’яса. Ясно, що ці беззмістовні закиди гнилуватих карликів обурили Людину, яка вже більше року ламає голову над тим, як мінімізувати втрати Героїв. На відміну від цих балакунів, на плечах Людини величезна відповідальність. На них тримається наше небо.
Проте, світ непередбачуваний і несправедливий. Є безліч нікчем, які очолюють уряди своїх країн, обпльовуючи святе і співаючи гімни «путь»-пройдисвітам. Один з таких натягнув корону, цвяхом видряпав на ній «святий Стефан», а тепер давиться сумою у 50 мільярдів євро. Можливо, так нарікає, що куратори платять йому менше. Натякає, що він відкритий до діалогу, але його потрібно купити. Цього ніколи не відбувалося і ось знову сталося. Тому він за «процедуру». Як завжди, відкусить руку допомоги і з’їсть її, перш ніж вона встигне підкласти фінансову подушку Україні. Проте, різниця в тому, що його «У» зараз не воює.
P.S. i P.P.S.
Важко всім. Особливо тим стражденним і співчуваючим українцям, які проведуть свої відпустки десь на Мальті чи Мальдівах. Щоб не було сумніву у критичності їхньої ситуації, вони зроблять декілька постів у стилі «Життя прекрасне» і виставлять їх у соціальних мережах. Дуже добре, якщо поруч не буде їхніх постів про співчуття жертвам російських ракетних ударів.
Тепер уявімо собі умовного Сильвестра у чернечій рясі. Сидить він над описаними вище подіями і думає. Ламає голову над тим, що з перерахованого варто вписати до літопису – на пам’ять нащадкам. Завдання у нього непросте. Надто вже різні ці події. Про цитати з Біблії, які і так становитимуть більшість тексту, він знає. Щодо всього іншого, мусить подумати: як укласти ці події у єдину розповідь. Таку, яка отримає найбільше лайків і схвальних коментарів.
