У нас часто недооцінюють роль жінок на фронті та в армії. А противники їх служби та участі у війні прикриваються турботою та аргументами, які можна застосувати й до чоловіків.
«Виходячи з того, що я безпосередньо знаю про росіян, наша перемога не буде фіналом. Наша перемога буде можливістю видихнути і підготуватись до наступної війни», – сказав Валерій Залужний в інтерв’ю журналу TIME.
Така довга війна потребує більше ресурсів на фронті, в тому числі й людських. Тому бажання українського командування поставити на військовий облік жінок є логічним і правильним кроком. На жаль, саме питання було погано прокомуніковано з суспільством та подавалось майже як повинність. Проте саме жінки є тим людським ресурсом, який підсилить армію в майбутньому. І не в далекому й абстрактному, а вже в найближчі роки.
Проблемою також є те, що в Україні дуже давно не проводився перепис населення, а тому важко встановити точну вікову та статеву структуру населення країни. Судячи з наявних даних Держстату, до «перепису Дубілета» 2020 року, в Україні станом на початок війни було близько 11,5 мільйонів чоловіків призовного віку (від 18 до 60). З них близько мільйона вже задіяні в різних силових структурах.
Також треба врахувати, що в це число входять також студенти, ті хто офіційно виїхав за кордон, трудові мігранти, люди з інвалідністю, працівники критичної інфраструктури та особи з бронню. Тому цифра придатних для мобілізації чоловіків є значно меншою, ніж здається на перший погляд.
Командувач Об’єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв в ефірі всеукраїнського телемарафону 14 жовтня розповів, що в ЗСУ на військових посадах перебуває 40 тисяч жінок. З них близько 5 тисяч знаходяться на передовій та беруть участь в активних бойових діях. 8 тисяч жінок перебуває на офіцерських посадах.
Танкістки, артилеристки, командири батарей, взводів, машин та відділень безпілотної авіації, снайперки та інструкторки з глибоководного військового дайвінгу – це посади на яких вже служать жінки. Показник кількості жінок в українській армії – один з найвищих у Європі. А такої кількості жінок з бойовим досвідом не має жодна армія світу (крім американської).
Треба обовʼязково взяти до уваги факт, що чоловіків в Україні менше, ніж жінок. Жінки теж не менше мотивовані захищати країну. І те, що нарешті в армії почали враховувати їхні потреби та робити кроки для внесення змін в керівні документи.
Проте в суспільстві досі існує багато стереотипів та упереджень щодо служби жінок на бойових посадах. Найчастіший аргумент «проти», який чув особисто, такий: «А ви знаєте, що з жінками роблять у полоні? Їх ґвалтують». Так, це правда. Але це роблять так само і з чоловіками. Не з усіма, але і не з усіма жінками. Морального та фізичного приниження зазнають обидві статті. Ставлення залежить не від статті, а від поведінки ворога.
Інший поширений аргумент, що «чоловік – захисник, а жінка – берегиня». Це теж пережитки старого консервативного суспільства, з яким, у тому числі, ми зараз працюємо. Саме такий консервативний наратив нам нав’язувала Росія. І він, на жаль, досі живе, бо в ньому бачать щось сакральне, щось рідне і традиційне, суто українське. Але це давно не так.
На цьому фоні Росія створила та мала в Україні цілу мережу організацій, які під приводом боротьби за «традиційні цінності» відстоювали російські інтереси: від сект Догнала та Аделаджи до козацьких організацій, що пішли воювати за сепаратистів у 2014 році. Від Киви та його структур – до «Українського вибору» Медведчука. Активісти та прихильники цих рухів досі живуть в Україні та активно просувають російський наратив. Що допомагає російській пропаганді проникати в Україну й український інформаційний простір під виглядом збереження традицій.
Хоча на тимчасово окупованих територіях Росія поводиться інакше. «З метою поповнення втрат в живій силі та доукомплектування підрозділів 1-го армійського корпусу за мобілізацією призивають жінок», - повідомляв Генеральний штаб ЗСУ.
Також треба врахувати, що Силам оборони потрібно поновлювати свої резерви та замінити військових, що вибули зі строю. І мова не тільки про загиблих, але й важко поранених. Наразі черг із чоловіків у центрах комплектації не видно, всі хто хотів захищати, вже на фронті та у військах. Також непоодинокі факти, коли чоловіки не гребують втечею з країни. Тільки офіційна статистика говорить про понад 9 тисяч чоловіків, що були затримані на кордоні станом від лютого до початку жовтня. Але ми також розуміємо, що в рази більше таки вдалося втекти з країни.
Саме тому, коли ми говоримо про повернення Криму (а для цього треба створити від 10 до 20 нових загальновійськових бригад, це 20-50 тисяч військових), про подальше протистояння з Росією та ротацію тих, хто вже понад 9, а то й 12 місяців на війні, нам треба думати, де взяти стільки людей.
І одними чоловіками не обійтись, бо наші резерви сильно програють російським. Треба вже думати, як правильно організувати процес служби жінок, коли їхня кількість буде збільшуватись, про якісний облік та необхідне забезпечення.
А головне розібратись із військово-обліковими спеціальностями та посадами, де жінки можуть швидко приступити до виконання обовʼязків та посилити армію. Для прикладу, операторами БПЛА вони можуть стати так само швидко, як і чоловіки, тут немає жодної специфіки, що залежала б від статті.
Не треба думати, що війна закінчиться навесні та буде мир і спокій. Варто готуватись до нових протистоянь. Бо вони будуть доти, допоки живе російський імперіалізм. А для ефективного протистояння варто залучити всі наявні ресурси. Більше залучення жінок до служби в армії дозволить сформувати кращі резерви та бути ще більше готовими до тривалого протистояння.
