Початок тут
Відразу хочу наголосити: як саме робити вертепи, кого там зображати, а кого ні — це внутрішня справа українців, до якої я не маю жодного стосунку. Але я можу викласти сторонній погляд на цю проблему.
Але спочатку кілька актуальних прикладів з недалекого минулого. У ніч із 31 грудня 2013 року на 1 січня 2014 року на Майдані в Києві, де зібралося майже 500 тисяч людей, проходив новорічний концерт, частиною якого був і вертеп. Актор та депутат Верховної Ради від ВО «Свобода» Богдан Бенюк вийшов на головну сцену з пейсами та монологом «Жида».
Персонаж Бенюка співав текст («вчора був жид, сьогодні я єврей») на мелодію відомої радянської пісні про Леніна, натякаючи на старі міфи про «жидокомуну». Єврей, якого зображував Бенюк, позичав під відсотки гроші. Він спритний, володіє мас-медіа, родає хабарі і стає депутатом. «Схід та Захід — все моє», — каже «Жид» Бенюка, одночасно отримуючи завдання від царя Ірода — президента Януковича.
Це були дні, коли Захід придивлявся до Майдану у Києві, намагаючись зрозуміти, куди розвиватиметься рух громадянського протесту. Тому антисемітське шоу, виконане депутатом Богданом Бенюком, викликало тривогу та занепокоєння. Крім того, російська пропаганда негайно скористалася цим прикладом «Жида» на Майдані», щоб показати «антисемітську природу київських протестів».
Наступний приклад: січень 2016 року, у дитячому будинку у Сєвєродонецьку Луганської області львівські волонтери-артист(к)и за підтримки Львівської обласної держадміністрації показують різдвяний вертеп. Актор, який грає «Жида», виглядає і веде себе настільки огидно, що діти після вистави відмовляються брати у нього цукерки та сахаються від нього. Відео «успішних» гастролей львівських акторів було викладено в Інтернеті. Про це дізналися активісти громадської організації «Ізраїльські Друзі України», які у ті самі дні відправляли гуманітарну допомогу дитячим будинкам Донбасу.
Від імені «Ізраїльських Друзів України» було надіслано листа з протестом послу України в Ізраїлі. У листі говорилося, що такі образи у вертепі поширюють найгірші антисемітські стереотипи та заважають розвитку відносин Ізраїлю й України. У відповідь надійшов формальний лист-відписка від Львівської обласної державної адміністрації. Львівські «актори» продовжили ставити вертепи з «Жидом» усі наступні роки.
У січні 2023 року ізраїльське Міністерство діаспори, яке відповідає за моніторинг проявів антисемітизму у світі, зробило на своєму сайті 7 (!) публікацій про різні різдвяні вертепи на заході України, у яких був присутнім негативний персонаж — «Жид».
В одній із публікацій ізраїльського Міністерства діаспори було процитовано Галину Лицур-Щадей — авторку сценарію вертепу у селі Мала Тур'я Івано-Франківської області. Вона заявила, що «Жид - це не єврей, а просто старовинний фольклорний персонаж». Хоча учасник її вертепу двічі називає себе «Жидом», який має дружину Сару та ім'я Коломойша (натяк на єврейського олігарха Коломойського та єврейське ім'я Мойша).
Не сумніваюся, що ці сім випадків антисемітського зображення євреїв у вертепі (а насправді їх було значно більше) увійдуть до річного звіту про антисемітизм, який складається для уряду Ізраїлю.
Тому виникає закономірне запитання до українських друзів: ви дійсно вважаєте, що такий антисемітський імідж потрібен Україні під час війни? Ви реально хочете, щоб ізраїльтяни бачили саме таку Україну?
І це тоді, коли президент Володимир Зеленський намагається вплинути на зміну політики уряду Ізраїлю у бік більшої підтримки України, а посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук стукає у двері всіх ізраїльських міністерств, щоб таку допомогу отримати.
Івритська преса вже написала про серію українських вертепів із «Жидом». Коментарі ізраїльтян у соціальних мережах були дуже сумні: «Я симпатизую Україні, але бачу, що марно»; «Якщо раніше я допомагав Україні, то тепер не буду».
Кому такі вертепи із «Жидом» реально шкодять — це друзям України в Ізраїлі. У яких буквально опускаються руки.
В очах простих ізраїльтян це виглядає так: «Українці просять у нас захисні системи та іншу допомогу, але при цьому знущаються з образу єврея і зображають нас жадібними шахраями». Така двоїстість не сприяє зростанню симпатій до України та шкодить досягненню проукраїнських цілей в Ізраїлі.
І ще один момент. Ні мешканці карпатських сіл, ні городяни Галичини, які ставлять вертепи з «Жидом», давно не стикаються з євреями у реальному, повсякденному житті. Вже багато десятиліть євреї не розносять товари селами, не торгують у крамницях – просто тому, що їх фізично немає у цьому регіоні.
Тобто образ хитрого, жадібного та цинічного торгаша-ошуканця, прислужника царя Ірода чи Путіна, створюється артистами у вертепі не на основі їхнього особистого досвіду спілкування з реальними євреями. Я підозрюю, що 99% учасників та глядачів вертепів частіше стикалися з шахрайством з боку українців, а не євреїв. Проте, автори вертепів наполегливо продовжують наділяти саме єврея найогиднішими рисами махінатора.
Припускаю, що багато українських дітей та підлітків, коли бачать «Жида» у вертепі, бачать образ єврея взагалі вперше в житті. Бо інших євреїв вони ніколи раніше не зустрічали. І саме таким цей образ закарбується в пам'яті юних українців: «Якщо дорослі вклали в уста актора «Жида» саме такі слова і таку манеру поведінки, то саме таким він і є насправді».
Це називається інтоксикація свідомості — перенесення старих міфів та стереотипів у нові покоління. Навіть якщо немає підстав для цих міфів. Навіть якщо довкола немає живих людей, про які ці міфи поширюються.
Це антисемітизм без євреїв.
Це перенесення мови ненависті з минулого до майбутнього.
І це я ще свідомо обходжу стороною стару дискусію про допустимість чи неприпустимість використання самого слова «Жид», яке в сучасній Україні сприймається євреями як образливе.
Готуючи цей текст, я переглянув десятки відеороликів із вертепами, знятими в Україні у грудні 2022 та січні 2023 років. Половина з них не мала «Жида» серед персонажів. І від відсутності цього антигероя постановки не стали гіршими. Навпаки, українці знайшли нові образи, пов'язані з їхньою справедливою війною проти варварської агресії Росії.
І тут уже питання до українців: яке майбутнє вони хочуть для себе? Якими вони хочуть бути у цьому майбутньому, прагнучи стати частиною Європейського Співтовариства?
Від українських публічних інтелектуалів залежить, чи в наступні роки повторюватимуться у вертепах потворні образи, які і в Європі, і в Ізраїлі виглядають як дикість, і лише шкодять іміджу України.
Своє слово можуть сказати і глави українських церков та керівництво Міністерства освіти України. Щонайменше, це міністерство мало б розіслати до шкіл та вишів рекомендацію не використовувати у різдвяних постановках, що проводяться школярами та студентами, персонажів, які ображають національні меншини України, або зображають їх у негативному світлі.
Схоже за змістом звернення до віруючих та священиків можуть написати і церковні ієрархи УГКЦ та ПЦУ.
Але в кожному конкретному селі та місті рішення прийматимуть самі українці. Сподіваюся, це рішення буде мудрим.
