На початку повномасштабної війни західні розвідки давали Україні декілька днів на спротив, а десятки кілометрів колон «аналоговнєтної» військової техніки швидко заходили на нашу територію.
Наприкінці лютого минулого року у світі переважала позиція – Україна не зможе довго і повноцінно оборонятись.
Воля до перемоги, згуртованість, логічність у послідовності дій – ці та багато інших рис стали незламним фундаментом у боротьбі з ворогом.
Але за рахунок чого тоді нам вдалося вистояти? Що вивчатимуть військові аналітики у всьому світі ще багато років?
Нижче пропоную розгорнутий аналіз технічних можливостей і засобів, які допомогли стримати навалу ворога, незважаючи на всі песимістичні прогнози.
Переносні протитанкові та зенітно-ракетні комплекси «Стугна», «Корсар», «Javelin», «NLAW»
Постачання переносних комплексів «Javelin» розпочалося ще за каденції Дональда Трампа. Це була обмежена партія, яка дала змогу провести навчання кадрових військових.
За місяць-два до початку війни в наших аеропортах безперебійно приземлялись літаки з військовою допомогою від союзників, в тому числі з шведсько-британськими комплексами «NLAW», які розроблялись спеціально для боротьби проти російських танків.
«NLAW», як і «Javelin», є комплексами, які функціонують за принципом «вистрілив та забув», незалежно від рельєфу місцевості. Вони особливо ефективні в партизанській війні, яку всі нам пророкували.
На відміну від них, ефективні українські комплекси «Стугна» та «Корсар», є керованими ракетами малої дальності, що потребують лазерного наведення оператором, який може перебувати за 3-4 кілометри від місця ураження.
Практично 100% ефективність, мобільність, непомітність для ворожих засобів РЕБ, безпека для операторів плюс масовість застосування відправили плани «другої армії світу» на смітник історії.
Супутниковий інтернет «Starlink»
Високошвидкісний інтернет у кожному окопі. Тисячі терміналів «Starlink» для потреб нашої армії. Миттєва онлайн-комунікація і обмін інформацією. Безкоштовний доступ 24/7 до мережі. Ще декілька років тому про таке годі було й мріяти. Які б дурниці не писав Ілон Маск в своєму власному Twitter, пам’ятаймо – такий доступ до мережі є нашою стратегічною перевагою, якої досі суперник не має.
Безпілотні літальні апарати
Росія зробили ставку на домінування в повітрі авіаційним компонентом – тому наше масове застосування БПЛА заскочило її зненацька.
«Весільні» дрони чи турецькі «Байрактари» - армія одразу почала застосовувати усю наявну номенклатуру літальних апаратів. Спершу БПЛА були очима наших воїнів для виявлення цілей противника та його пересування.
З часом повсякденне застосування БПЛА адаптували для нанесення точкових ударів. В мережі достатньо відео про виведення з ладу коштовних засобів ППО, артилерії, танків за допомогою ручних гранат чи невеликих мін.
Розвідувальна інформація
Про тип, масштаби та швидкість обміну розвідувальною інформацією між Україною та країнами НАТО відомо дуже мало. На те вона й секретна.
Іноді в західну пресу потрапляють інсайди про нібито узгодження кожного удару HIMARS з «вашингтонським обкомом».
Або що Україна мало інформує союзників про свої плани, боячись витоку інформації.
Єдине, що точно зрозуміло – можливості західних країн в розвідці неймовірно більші, ніж у Росії. І ми цими можливостями ефективно користуємося.
Контрбатарейні (протиартилерійські) радари
Так як війна з Росією – це війна артилерії, то контрбатарейні радари, які наша армія почала отримувати ще до повномасштабного вторгнення, відіграють дуже важливу роль на фронті. Миттєве виявлення цілі і передача координат нашим артилеристам дозволяють за лічені хвилини нанести точний удар, економлячи дефіцитні снаряди.
Пікапи і легкі броньовані машини
«Авто на фронті довго не живуть» - волонтери продовжують збирати донати на добротні повнопривідні машини. Пікапи стали бестселером на початку вторгнення. Зручність, мобільність, масовість. В кузов поміщаються декілька бійців з ПЗРК та кулеметом. Не потрібне якесь спеціальне навчання для керування. Готова команда для нанесення ударів по колонах російської техніки чи у полюванні за дронами.
Захищені засоби зв’язку
На початку АТО в 2014 році в армії був взагалі відсутній цифровий стандарт передачі даних. Використовувалися аналогові радянські телефонні станції, дротові телефони минулого століття взагалі без захисту від прослуховування.
З того часу армія зробила величезний крок вперед та повністю оновила номенклатуру засобів зв’язку – тепер у нас сучасні захищені радіостанції провідних американських та турецьких виробників.
Росіяни продовжують використовувати провідні телефони сталінської епохи, цивільні китайські радіостанції (які легко прослуховуються) та й просто мобільні телефони.
Штучний інтелект
Моделювання ситуацій в обороні та особливо в наступі не обходиться без його використання. ШІ дає можливість (крім усіх його переваг) зекономити найцінніше – життя наших захисників.
Це також наша стратегічна перевага – у росіян немає штучного інтелекту, здатного ефективно прогнозувати місця та способи ведення бойових дій. А як показує практика - природного також.
«Кропива», «Delta»
Маючи необмежений доступ на фронті до мережі Інтернет, наші ІТ-фахівці розробили унікальний військовий софт – власне програмне забезпечення ситуаційної обізнаності «Delta» та «Кропива». Побачили російський танк – просто поставте позначку на карті в планшеті. Все, артилеристи відпрацюють по цілі. Ці програми створили нову еру в обміні даними і швидкості прийняття рішень.
Береговий ракетний комплекс «Нептун»
Російські кораблі так і не наважились здійснити висадку десанту на Одещині. Переконані у власній безкарності, підходили до берега на відстань прямої видимості. Чекали сухопутного оточення Одеси, щоб у парадній формі десантуватись прямо на Потьомкінські сходи.
Але два точні потрапляння комплексом «Нептун» в ракетний крейсер «Москва» поблизу острова Зміїний змінили уявлення про непереможний Чорноморський флот і сильно похитнули віру «московитів» в «Киев за три дня».
Засоби надання медичної допомоги
Фронт, який непомітний для звичайної людини – це життя і здоров’я наших воїнів. Озброєний та мотивований боєць в рази ефективніший, коли в його рюкзаку правильно укомплектована індивідуальна аптечка, яка значно збільшує можливості в наданні самодопомоги.
Поки російські мобілізовані оснащаються аптечками 1957 року та при слові «турнікет» бачать прохідну заводу, українські бійці проходять курси тактичної медицини за стандартами НАТО.
Крім того, медичний фронт – це широке поле допомоги від країн, які в силу різних обставин не допомагають нам озброєннями.
Антибіотики, устаткування для зупинки кровотеч, вакуумні насоси для терапії ран, операційні мікроскопи, дефібрилятори, обладнання для польових госпіталів – все це та багато іншого від найкращих світових виробників дозволяє знизити рівень санітарних втрат Сил оборони України.
Логістика
Все перераховане вище неможливе без якісної логістики. Логістики як цивільної, так і воєнної. Нам довелося з нуля вибудовувати постачання дизелю, бензину та зрідженого газу з Європи. Логістику постачань електроенергії в критичні зимові дні після масштабних обстрілів. Доставку на передову озброєнь, людей та боєприпасів. Перекидання в масштабах країни всіх цих складових для оборони та успішних контрнаступів. Усунення черг на кордонах. Миттєве впровадження нових схем експорту продукції.
Можливо, не все працює так, як би хотілося. Але логістика – це кровоносні судини країни, яка воює.
І воює успішно.
