Не так давно українці святкували 100 тисяч знищених російських окупантів. Щоранку ми дивимось статистику втрат і тішимось збільшенню кількості відвідувачів «концерту Кобзона». Проте час від часу постає питання, а наскільки цифри, що публікуються, є реальними, та чи не перебільшені вони. Цьому сприяє й те, що різні розвідки та аналітичні центри іноді подають кардинально відмінні цифри.
Для початку слід зауважити, що втрати на війні поділяють на безповоротні та санітарні. Санітарні втрати можуть бути важкими, після яких на війну вже ніхто не повертається, а можуть – легкими, які дозволяють солдатам воювати вже за кілька днів. У Силах оборони публікують саме безповоротні втрати. А також говорять про всі російські окупаційні війська (далі - РОВ), а не лише про регулярну армію РФ.
РОВ – це загальне поняття, яке охоплює безпосередньо регулярну російську армію, найманців, незаконно мобілізованих на тимчасово окупованій території, вагнерівців (різних видів), інших найманців та Росгвардію. Тому, коли мова іде про втрати росіян в Україні, не варто їх накладати саме на регулярну російську армію. Ніхто не ходить по полі бою і не уточнює, ким був і де служив ворог.
Це перша причина виникнення розбіжностей в підрахунках. Тому що розвідки США чи Великої Британії часто рахують тільки втрати кадрових частин Росії, а ці цифри логічно будуть менші.
Громадська організація «Східна правозахисна група» станом на квітень заявляла про 23 тисячі загиблих із числа незаконно мобілізованих на тимчасово окупованій території. Ця цифра була значно завищеною станом на квітень, але зараз вона більш ніж реальна.
Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк написав у Twitter, що українська армія нейтралізувала (тобто було вбито, поранено, взято в полон, зникли безвісти) 29 543 ув’язнених, завербованих «приватною військовою компанією Вагнера» у російських вʼязницях. Ці цифри реалістичні, за моїми даними у грудні в боях біля Бахмута-Соледара «вагнерівці» тільки вбитими втратили близько 3,5-4 тисяч.
Тому якщо врахувати, що у 125 510 знищених окупантів (офіційні дані станом на ранок 28.01.23) входять всі ці групи військових, то цифри дуже і дуже реалістичні. І саме тому втрати так сильно не відобразились на російській регулярній армії.
Чому ж незалежні аналітики часто висловлюють сумніви у цих даних? Більшість підрахунків аналітиків базуються на тому, що співвідношення вбитих до поранених зазвичай становить 1 до 3. А в такому випадку поранених окупантів має бути ще 376 530 чоловік. Тоді загальна кількість втрат мала б дорівнювати 502 040. Проте ця «середня цифра» на реальній війні не відповідає дійсності.
Дійсно, через велику інтенсивність боїв та роботу артилерії, з обох сторін є велика кількість поранених. Проте з одним «але». В Україні співвідношення загиблих до поранених становить від 1/5 до 1/8, залежно від напрямку та характеру боїв. Цьому сприяє забезпечення військових нормальними аптечками, велика кількість особового складу, що може надати якісну першу допомогу та організована евакуація з поля бою. Український військовий має високі шанси вижити на полі бою після поранення.
У росіян ситуація набагато гірша. Якщо в перші місяці співвідношення вбитих до поранених було 1 до 3, то з літа воно спершу стало 1 до 2, а з кінця осені на найгарячіших ділянках фронту було 1 до 1. А в такі дні, як удар по ПТУ в Макіївці, кількість вбитих стає більшою за кількість поранених. В першу чергу - через практично відсутню першу медичну допомогу. Тому поранені до кінця бою перетворюються на знищених.
У «вагнерівців» кількість вбитих останніми місяцями взагалі більша за кількість поранених. Така ж ситуація була весною у незаконно мобілізованих на окупованій території.
Тому реальна цифра поранених окупантів за весь період війни може бути близькою до 260 тисяч, а загальні втрати - до 380 тисяч. Зрозуміло, що значна частина поранених вже повернулась у стрій і знову воює.
Втрати РОВ, про які повідомляє Генштаб ЗСУ - реальні, але вони стосується не тільки російської регулярно армії. Її втрати, натомість, не виглядають такими вже й великим та критичним. Тому всі розмови про знищення батальйонів, полків та дивізій, хоч і тішать вухо українців, але часто далекі від реальності.
Звичайно, завжди може з’явитись якийсь «чорний лебідь», але Росія має достатньо людського ресурсу для продовження боїв. Для того, щоб у них почались проблеми з утриманням позицій, треба знищувати протягом доби хоча б 1300-1500 окупантів. Тоді вони не зможуть швидко компенсувати втрати.
Їх регулярна армія вимотана, але вона є та готується до нових боїв. Ворог був і залишається небезпечним. Всі розмови про «чмонь» та «мобіків» - це для тих, хто боїться залишитись без улюбленої кави в тилу. А на полі бою будь-який дурень зі зброєю - небезпечний. Його треба знищувати, і для цього потрібно ще багато ресурсу.
