"Є одна із простих рекомендацій президента України. Він дав серйозну рекомендацію главкому Валерію Залужному – переважну більшість воєнкомів, які давно сидять (у центрах комплектацій – ред.) відправляти як військовослужбовців на лінію фронту. А скеровувати на їх місце військовослужбовців, які отримали поранення, які знають, у тому числі, як правильно проводити роботу з реалізації мобілізаційних потреб", - сказав Резніков.
Така ініціатива, наразі – це більше бажання влади дати людям те, що вони хочуть почути. Шаховий хід на фоні всіх скандалів, пов’язаних з не зовсім вдалою поведінкою працівників та військовослужбовців Територіальних центрів комплектування та Соціальної підтримки.
Насправді ж відряджання "воєнкомів" на фронт нічого не змінить. Це не ті офіцери, що можуть принести користь бойовим підрозділам чи командним пунктам, хіба що за окремими винятками. Але, коли вони повернуться назад після ротації (а їх точно будуть відправляти саме на ротацію), то почнуть розказувати, що вони бойові офіцери й тепер у них зʼявилося ще більше прав.
В Україні офіційно є понад 170 ТЦК та СП. Відряджання такої кількості людей нічого не вирішить і не допоможе. Відправити можна ще заступників, але тоді ТЦК не зможуть нормально виконувати свої функції певний час, допоки нові люди будуть входити в курс справ.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки були створені у 2018 році. З того часу вони так і не змогли змінитись та провести реформу. Тому політику і звинувачення один одного треба забути.
Навіть повномасштабне вторгнення Росії не пришвидшило реформу у цій сфері. Це досі дуже консервативна і неповоротка структура, що створює багато проблем як призовникам (мобілізованим, ветеранам) так і армії загалом.
В мене особисто не було нормальних відносин із жодним зі своїх "воєнкомів", але їх роботу я розумію. Їм треба визначати, куди і яку людину відправляти та, у випадку загибелі, полону, важкого поранення, комунікувати з родичами. Що є дуже непростою справою з психологічної точки зору. Саме вони привозять похоронки, тіла загиблих та стають безпосередніми обʼєктами нападок та звинувачень з боку родичів.
Всі факти корупції, відпочинків за кордоном, купівлі дорогих машин, неналежної для військового поведінки, треба розслідувати в кожному окремому випадку та приймати дисциплінарні, кримінальні або адміністративні покарання. Відправка на фронт – це свого роду погроза і покарання. Але не вирішення проблем, що були, є і, на жаль, ще будуть, якщо таким чином на них реагувати.
Варто радше вести мову про відряджання у бойові підрозділи (не відразу на фронт) тих військових, що служать в ротах охорони й подібних підрозділах ТЦК. А на їх місце поставити тих військових, що отримали поранення і, через неможливість служби в бойових підрозділах, були виведені за штат та отримують забезпечення у розмірі 700 грн. Тоді можна говорити про справедливість та правову підтримку.
Також треба врахувати факт, що окремі мобілізовані, що служать в ТЦК, мають обмеження для служби в армії та під час війни можуть нести службу тільки в центрах комплектування.
Дуже добре, що нарешті звернули увагу на другу важливу функцію ТЦК та СП, а саме на соціальну підтримку. Це зараз вкрай важливо і потрібно. Від цієї роботи теж залежить ставлення людей загалом до служби в армії. І ця частина роботи ТЦК та СП має бути максимально публічною і зрозумілою для суспільства.
У нас буде сотні тисяч ветеранів і політику щодо них треба формувати вже. Верховна Рада має визначити правові рамки, а відповідні відомства, ТЦК та СП, а також органи місцевого самоврядування – втілювати цю програму в життя. І це має робитись спільно, а не кожен окремо, залежно від потреб та політичної кон’юнктури.
На жаль, ТЦК та СП у нас і надалі виконують функцію карального органу. Порушив правила дорожнього руху, влаштував бійку чи ще гірше, зґвалтував когось – всім повістку і служити.
Нові ТЦК та СП мають стати сервісом для чоловіків та жінок, оцифрувати свої бази та не викликати страх, що ти потрапивши туди, маючи п’ять дітей, будеш кілька тижнів доводити, що вони твої, і ти не підлягаєш мобілізації. А повістки не приходитимуть тим, хто давно служить ще від початку війни.
ТЦК мають дуже важливу роль, яку часто недооцінюють. Мені відомі випадки (не поодинокі), коли командири приїжджали забирати мобілізованих та відмовлялись від значної частини контингенту, бо ті за станом здоров’я не підходили для даного роду військ. Або сформована для певної військової частини команда не мала потрібних спеціальностей.
ТЦК фактично є ейчар-менеджерами армії. Від того, як вони працюють з людьми, залежить, хто приїде в навчальні центри, а потім у війська. А після служби вони надають підтримку та працюють з резервом. І цю функцію треба покращувати. Покращувати в рази вже і зараз. А покарання у вигляді відряджання "воєнкомів" на фронт не дасть бажаного результату.
Телеграм канал автора – БОЄ
