Сьогодні Україна переживає один з найскладніших моментів у своїй історії з часу відновлення незалежності у 1991-му. Вона бореться за демократію і свободу, протистоячи авторитаризму та неоімперіалізму. До неї звернуті погляди усього демократичного світу. Тож коли, як не зараз, слід відмовитися від антидемократичних, архаїчних традицій, звернених у минуле. Такою традицією можна вважати вертепного «Жида», що досі присутній у різдвяних святкуваннях.
Що робить «жид» у вертепі?
Протягом століть вертепи є невід’ємною частиною різдвяних традицій в Україні. Їхньою метою було не просто показати історію народження Ісуса Христа, але й утвердити ідею неминучої перемоги Добра над Злом, Світла над Темрявою і Радості над Смутком. Тому це театралізоване дійство побудоване на протистоянні головних героїв («Йосиф і Марія», «Ісус», «Ангел», «Три царі», «Пастушки») з антагоністами («Ірод», «Воїни Ірода», «Смерть», «Чорт» тощо). І закінчується тріумфом над злими силами, які своїми задумами, діями і словами прагнули позбавити життя майбутнього Спасителя.
«Народними» і «життєвими» вертепи робили не лише конкретні українські актор(к)и: знайомі, родичі, друзі і колеги, які переповідали біблійну історію про народження Ісуса. Але й присутність серед вертепних персонажів їхніх неукраїнських сусідів – «Ляха», «Цигана», «Москаля» і «Жида». Усі вони втілювали колективні уявлення української спільноти про тих «не своїх», «чужих», «інших», з ким дружили або ворогували, співпрацювали або ж суперничали, кохалися, вчилися, торгували тощо. Позаяк кожен персонаж є збірним образом певної етнічної спільноти, що проживала на українських землях – поляків, ромів, євреїв, росіян – то й хибує він надмірними узагальненнями, спрощеннями й етнічними стереотипами.
Наприклад, «Жид» у вертепі традиційно змальований в образі лихваря і корчмаря[1]. Ласого до грошей, хитрого і нахабного визискувача «простого українського люду» і головної причини його алкоголізму. Він безпринципний і задля власного збагачення й вигоди готовий на будь-які компроміси та співпрацю з «Чортом» та «Іродом». У нього стереотипний, гіпертрофований вигляд (локони, борода, великий ніс з горбинкою, чорний сюртук поверх білої сорочки, саквояж для грошей, «цінних паперів» і всякого краму). І така ж мовна картавість. Інколи йому допомагає його дружина «Сара».
Функція «Жида» у вертепі – насолода глядачів: від «кумедної» мови і поведінки, його «хитрих» трюків і вивертів; від того, як його затії зазнають краху, як над ним чинять «справедливе» словесне і фізичне насильство і, зрештою, проганяють.
Вертеп і війна
Попри те, що головний сюжет вертепів залишається незмінним, сам по собі він є досить динамічним соціальним і культурним явищем. Адже легко інкорпорує сюжети, що пов’язані з актуальними подіями і процесами. Саме тому, після початку російської агресії проти України, а понадто - повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022, вертепи зазнали певних змін.
Зокрема, в образах лиходіїв легко впізнати кремлівських злочинців, які розв’язали криваву війну в Україні. Наприклад, Ірод нагадує Путіна, а його воїни – «ваґнерівців» і «чмобіків».
Невимушено з’являються й нові персонажі, які прислужують царю-вбивці, як от «рупори Кремля» - пропагандисти. Позитивні ж герої вертепів викликають алюзії до сучасних українських військовослужбовців («Три царі»). Цей ефект підсилює і військова форма (кітель) на деяких з них. А деякі персонажі відкрито показані як солдати української армії[2].
Мовлення героїв «воєнних» вертепів рясніє термінологією, поняттями і сленгом воєнного часу в Україні. Вони мають такі відтінки: мілітарні («хаймарси», «шахеди», «байрактари», «ракети», «генерал», «дрони», «набої», «патрони»); 2) пропагандистські («бандерівці», «фашисти»); 3) політичні («спецоперація», «байден», «путін», «макрон», «культ особи»); 3) побутові («світло», «зарядне», «павербанки», «донати»)[3].
А що ж «Жид»? Він, на диво, залишається одним з «найживучіших» персонажів вертепного дійства. Нині він - «банкір», «торговець», «комерсант», «підприємець», «бізнесмен»[4], або ж український олігарх єврейського походження[5]. За виглядом і поведінкою він нагадує все того ж лихваря-корчмаря «Мошка». Або ж ним і є[6].
Для «Жида» «війна – прибуткова справа», бо попри лихоліття і страждання людей він найперше дбає про власний шкурний інтерес («мушу мати з усього зиск») та напівлегальний бізнес, що «уникає сплати податків»[7]. Хоче «заробити на крові вкраїнській»[8].
Тому й торгує ліхтариками, генераторами, акумуляторами й свічками[9], що стали першою необхідністю в умовах планових та аварійних відключень світла через постійні російські атаки на енергетичні об’єкти України. А ще продає зброю (патрони, гранати, танки, «джавеліни») Збройними Силами України на вигідних для себе умовах[10]. Або й відкрито дивується, чому люди мало відвідують його «корчму» і «думають про Україну»: «Та нащо вам Україна?»[11].
І попри те, що деякі «воєнні» вертепи вносять позитивні штрихи до портрету «Жида» (грошові збірки на українську армію, побажання краху Кремлю, обман Ірода-Путіна), він залишається назагал вельми стереотипним і контроверсійним персонажем. Бо ж його образ збудований винятково навколо грошей і жаги збагачення.
Чому слід відмовитися від «Жида» у вертепі?
Вертепам в Україні слід назавжди відмовитися від «Жида». З кількох причин.
По-перше, «Жид» у сучасному вертепі є прикладом плекання негативних етнічних стереотипів. Зокрема, тих, що змальовують євреїв виключно у зв’язці з (великим) капіталом, створюючи тим самим сприятливий ґрунт для поширення конспірологічних теорій на кшталт «світової єврейської змови».
Такий образ завдає непоправної шкоди уявленням пересічних українців та українок про євреїв, їхню історію і культуру, зокрема, на українських землях. Він затінює століття співжиття і взаємодії української та єврейської громад у сферах політики, культури, науки, освіти та економіки.
Окрім того, вертепний «Жид» ніяк не сприяє поширенню знань про трагедію українського єврейства в часи Другої світової війни і Голокосту. Мовчить про сусідів, лікарів, музикантів, теслярів і бляхарів, однокласників і друзів, яких переслідували і вбили нацисти та їхні помічники лише за те, що вони були євреями. Не згадує про жертовність українців/ок, які рятували своїх єврейських сусідів, іноді ціною власного життя.
Якщо ж врахувати, що вертепи з «жидом» нині є частиною активностей української молоді у школах[12] та університетах[13], то виникає багато запитань до змісту освіти і навчально-вихованого процесу у них. Які цінності прищеплюють молодим людям виховники та виховниці, які толерують «Жида» у вертепі, або й самі беруть активну участь у написанні сценаріїв і постановці вертепів з цим антисемітським персонажем? Як присутність «Жида» у вертепі сприяє формуванню критичного мислення, толерантності, гуманізму?
Як можна навчити поваги до закону, коли феномен вертепного «Жида» слід розглядати в контексті статті 161 Кримінального Кодексу України «Порушення рівноправності громадян…» та Закону «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні»?
По-друге, ревне «триманння» за «Жида» підживлює негативні етнічні стереотипи щодо самої української спільноти як «антисемітської». Адже, частково антисемітизмом можна пояснити «потребу» цього рудиментарного персонажа у вертепах.
Радіти народженню Ісуса Христа можна без мови ненависті і множення негативних стереотипів щодо євреїв. Відсутність «Жида» ніяк не применшить радість свята і тим паче не зашкодить плеканню українських різдвяних традицій.
То ж аргумент «традиції» з боку тих, хто виступає за збереження «Жида» у вертепі виглядає не переконливо. Бо ж не всі традиції є однаково доцільними і корисними у сьогоденні. Не усі вони вартують трепетного ставлення і бездумного повторення. Традиції вимагають ревізії залежно від цінностей суспільства, на які воно орієнтується.
То ж неможливо водночас ратувати за демократичний розвиток України у європейській сім’ї народів і відстоювати право на «Жида» у вертепі. Неможливо будувати політичну націю, спираючись на принципи етнічного націоналізму, що іншує, виключає та «карає» Інших.
По-третє, російська агресія проти України додає нових відтінків щодо дискусії про «Жида» у вертепі. Українська єврейська громада активно включена не лише у збройний захист української незалежності і свободи. Синагоги перетворилися на прихистки для постраждалих та гуманітарні хаби. Рабини моляться за перемогу і мир України. Єврейські громадські, культурні і політичні діячі адвокатують Україну у світі. Єврейські організації у різних країнах допомагають українським біженкам/цям.
Крім того, Ізраїль надає Україні гуманітарну допомогу. Приймає українських біженок/ців. Громадян(к)и Ізраїлю організовують демонстрації на підтримку України і вимагають від свого уряду збільшити допомогу їй. Різноманітні громадські організації, як от «Ізраїльські друзі України», докладають титанічних зусиль, аби допомогти народові України у цей складний момент.
Однак вертепний «Жид» ускладнює їхню роботу. Посилює їхніх критиків і тих, хто в силу різних причин має суперечливе ставлення до України. То ж назагал, вертепний «Жид» значно ускладнює адвокацію України в Ізраїлі та світі.
Що робити?
Сподівання на те, що архаїчний образ «Жида» відійде в минуле сам собою є наївними. Попри те, що чимало вертепів, особливо в українських громадах поза межами України, уже не мають «Жида», він однак є ключовою фігурою у багатьох інших. Таких, що проходять у навчальних закладах, сільських клубах, народних будинках, церквах, органах влади і приватних оселях. І дійовими особами таких вертепів є не лише молоді люди, але й дорослі, у тому числі члени аматорських театральних колективів, політики[14], лікарі[15], які тим само легітимують і нормалізують антисемітські дискурси і практики у вертепних дійствах.
Тож ігнорувати це явище в надії на його «природне зникнення» є маніфестацією невиправданого оптимізму. На противагу цьому має прийти активна дія. Синергія людей, які впливають на культурні процеси у громадах.
Це перш за все освітян(к)и різних рівнів – від шкіл до університетів – та член(к)и управління у сфері освіти й культури. Вартою уваги у цьому контексті є позиція Українського Католицького Університету, який звернувся із закликом відмовитися від вертепного «Жида»[16]. На додаток, державні та місцеві органи влади мали б подбати про методичні рекомендації та розʼяснення щодо вертепів. Заохочувати антидискримінаційну експертизу сценаріїв. Проводити відповідні тренінги.
Вагоме значення мало б і колективне звернення очільників різних українських церков до своїх прихожан(ок) зі закликом відмовитися від дискримінаційного образу «Жида» у вертепі. Важливим у цьому ключі був би й внутрішній контроль церков за діяльністю окремих душпастирів, які дозволяють проводити вертепи з антисемітським персонажем у церковних приміщеннях.
Нарешті, кожен і кожна в Україні, хто бере участь у підготовці вертепів, хто дивиться їх, займається їхньою промоцією, має усвідомлювати персональну відповідальність щодо можливого поширення негативних етнічних стереотипів. Бо ж вони віддаляють Україну від побудови демократичного, інклюзивного і толерантного суспільства.
Продовження тут
[1] Див., напр., Вертеп с. Присліп (Нижній кінець) Самбірського (колиш. Турківського) району Львівської області; Різдвяний вертеп 2023 [село Петриків].
[2] Вертеп парафії св. Миколая УГКЦ смт. Шкло 2023 рік,
[3] Див, напр., допис про вертеп у Бродах на Львівщині; Вертеп у селі Сілець на Львівщині; Вертеп у Храмі Пресвятої Богородиці, м. Дніпро.
[4] Сучасний вертеп 2023 року с. Черчик,
[5] Див. допис на Facebook Галини Лицур-Щадей. Описуючи героїв вертепу у Долині, до створення якого вона, очевидно, була причетною, авторка пише: «Чорт підмовляє Жида (Жид Коломойша називається, ну а що)». Цей допис був доступний для перегляду 30 грудня 2022 року, зараз він закритий. Скрін зберігається у архіві Марти Гавришко.
[7] Різдвяний вертеп у виконанні Народного театру "ОБОРІГ" Оброшинської ТГ,
[8] Там само.
[9] Там само.
[10] Вертеп 2023 (с. Мала Тур'я); Різдвяний вертеп юридичного факультету НУЗУ.
[12] Див., напр., вертепи кінця 2022-го у львівській гімназії «Престиж», чи у Ліцеї міжнародних відносин ім. В. Стуса.
[13]Різдвяний вертеп юридичного факультету ЗУНУ; Вертеп з «Жидом» у стінах Львівського національного університету імені Івана Франка; Вертеп Львівської національної Академії ім. М.В. Лисенка;
[14] Вертеп депутатів Стрийської міської ради.
[15] Вертеп Львівської обласної клінічної лікарні «Охмадит»
[16] У нашу хату знову увірветься вертепний Жид, Історична правда, 19 грудня 2011.
