Періодично в інформаційному просторі з’являються новини про те, що якась там сила готується до майбутніх виборів. Неважливо, яких саме, але готується. Вже навіть президенту питання ставили, і Володимир Зеленський відповів, що під час війни ніяких виборів не буде. Але новини, натяки та «інсайди», більше схожі на озвучення мрій, продовжують публікувати.
І тут просто цікаво, кому зараз ті вибори потрібні, крім політтехнологів?
Може, є якась партія, яка готова потіснити монобільшість у Верховній Раді? От так прямо вийде і скаже, що військово-політичне керівництво веде нас кудись не туди, і його потрібно терміново міняти. Щоб поставити свого прем’єр-міністра, незалежного від президента, який буде проводити зважену політику з огляду на волю парламентарів, а не офіс президента. Як в «старі-добрі» часи прем’єрства Юлії Тимошенко та Арсенія Яценюка. Хотілося б побачити відсотки підтримки… В такому випадку, крім політтехнологів, вибори потрібні ще партійним функціонерам, які зможуть зібрати «добровільні пожертви» в амбітних, але наївних діячів з грошима – за «прохідні місця в списках». А також місцевим феодалам-мажоритарникам, яким потрібен доступ до процесів, потоків та захист непосильно нажитого. Але говорити тут про якийсь парламентаризм чи партійно-ідеологічну боротьбу не доводиться.
Може, мова йде про місцеві вибори? Тут, треба визнати, вплив «образу Зеленського» буде меншим, і можна поборотися за місця в сільських радах. Є логіка і в тому, що війна колись закінчиться, можливо навіть прийдуть інвестиції, а земля в ОТГ – це завжди земля в ОТГ. Крім того, якщо зараз закріпитися в місцевих радах, ще перед тим, як висунуть звинувачення в розкраданні гуманітарної допомоги, можна зайняти кращу переговорну позицію. І торгуватися з прокурорами в новому статусі та з новими можливостями.
Але тоді чому ніхто не говорить про виборчу систему? Невже всіх, хто нагострив лижі для нових перегонів, влаштовує діюча виборча система до місцевих рад? При якій, нагадаю, існує така цікава штука як «майже відкриті» списки. Це коли «обличчями» партії працюють одні люди, а в раду потрапляють інші. Прізвища перших друкують на біл-бордах, зате прізвища других – на початку списку, поданого до виборчої комісії.
Зрештою, якщо говорити про Львів і Львівщину, то ми маємо дуже показову історію з обласною радою. Яка ніяк не «відсвічувала» протягом війни – і нічого страшного не сталося. Не помітив виборець відсутності свого представницького органу.
Або районні ради. Хтось щось чув про їхню роботу? Сильно вплинули?
Тут можна лише передати привіт всім «папєрєднікам», які побудували країну з гібридним способом управління. Де всі при ділі, а коли доходить до відповідальності, то нема повноважень, тому ніхто ні за що не відповідає.
І от коли з’явиться політична сила, яка спочатку поставить питання «як вибирати», а потім – «кого», тоді можна буде говорити про якусь політичну боротьбу. А наразі це виглядає просто як борюкання перед годівничкою.
P.S.: просто щоб потім знов «еліта» не заламувала руки в припадку гострої туги, бо «народ не дозрів, не зрозумів»…
