В актуальному рейтингу армій світу Україна знаходиться на 22 місці, а серед країн Європи на восьмому. Вище від неї оцінювали Росію, Францію, Велику Британію, Італію, Туреччину, Німеччину та Іспанію. З цього переліку – Росія агресор і ворог цивілізованого світу. Туреччина, попри членство в НАТО, веде свою відмінну політику. Франція, яка стоїть найвище в рейтингу, має тільки 406 танків, 109 САУ, 105 гармат, які треба буксирувати, а це все разом – дуже мало.
Роками доводилося чути про силу НАТО і те, наскільки армії країн-учасниць Альянсу сильніші за інших. Чому були свідченням спецоперації в Іраку й Афганістані. НАТО подавалася захисником демократії, прав людини та слабших і пригноблених. Проте на практиці не все виявилось зовсім так.
Віртуальне протистояння (йдеться про військовий потенціал) чи то з Росією, чи то з Китаєм, досить сильно викривило уявлення про реальну війну, про потреби військових та про самі можливості НАТО. Всі розрахунки були правильними тільки при умові, якщо натовським арміям протистояли терористи або легкі піхотні формування, такі як, наприклад, таліби. Тому майже ніхто не готувався до протистояння двох великих регулярних армій. Фактично єдиною армією, яка може вести такий тип війни, є американська. А от країни Європи залишились беззахисними.
У таку ж пастку свого роду теоретичної війни потрапила й Росія. Неправильні вихідні показники та помилковий аналіз призвів до її провалу в Україні та розвіяв міф про другу армію світу.
Інформація про малі запаси артилерійських снарядів у Франції та проблеми німецької армії може виявитися дезінформацією. Проте виходячи з того, що реальної загрози бойових дій для них нема, а тому не потрібно нікого вводити в оману, такі повідомлення скоріше за все відповідають дійсності. Армії Європи не готові до війни, війни великої, жорстокої та без правил. У них все добре виглядає тільки у звітах і на папері.
Найкраще це демонструють дії Польщі, яка й раніше не жила в ілюзії щодо Росії, але побачивши, що відбувається в Україні, одразу стала витрачати мільярди доларів на переозброєння. Збільшує армію та покращує підготовку особового складу.
Тому наразі Україна не просто буфер, а щит, який захищає Європу від Росії, оскільки нема сумніву, що росіяни пішли б далі, якби Україна впала. Таким чином Україна перетворилась на армію Європи. Вона стала частиною Європи й це частково вже всі визнали. Наразі українці єдині на європейському континенті здатні повноцінно воювати. І на даному етапі протистояння з Росією мова вже не йде тільки про дух та волю до перемоги, але й про здатність української армії бути ефективною.
І це не пафосні заяви. Це доконаний факт. Жодна армія світу, крім української та російської, не здатні воювати в таких умовах, бо ніхто до такого не готувався. Більшість думала, що бої на кшталт Першої та Другої світових воєн вже в далекому минулому. Що зараз можна перемагати тільки за допомогою технічних інновацій, точних ударів, малих, швидких та точкових операцій. Проте все виявилось зовсім інакше. Треба мати багато піхоти, броньованої техніки, а також в рази вищу здатність завдавати інтенсивні артилерійські обстріли, ніж може витримувати сучасна артилерія. При чому памʼятати, що ворожі ракетні обстріли можуть лічені години знищити твої тили.
Для прикладу, канадський снайпер Воллі, якого сильно рекламували в Україні, дуже добре продемонстрував різницю між українськими та натовськими солдатами. За його словами, український снайпер не міняв позиції, не зважаючи на те, що місце навколо нього палало і все навколо було задимленим. Але він залишався там доти, доки була можливість виконувати завдання. Звичайно, це одиночний випадок, але він досить показовий. Українські військові виявилися готовими на практиці до того, що в європейських арміях знають тільки теоретично. Звичайно, і там є круті солдати з великим бойовим досвідом. Але їх тисячі, а у нас сотні тисяч.
І це важливо як для захисту Європи зараз, так і в найближчі десятки років. Тому що Росія - не єдина загроза. Є підстави вважати, що рано чи пізно, при відсутності змін, Туреччина може стати загрозою для своїх сусідів. Також не варто забувати, що потенційне протистояння Китаю і США буде розвиватися саме на їхніх територіях, а не в Середній Азії чи Європі.
Тому зараз країна, яка раніше була потрібною в основному як джерело ресурсів та сировини, переходить у статус головного захисника Європи та демократії. А країнам Європи треба перш за все думати не про те, як зберегти лице Путіну чи, коли будуть переговори про мир, а про те, як швидше забезпечити своїх захисників всім необхідним.
Тепер без України Європа буде почуватися незахищеною. З НАТО чи без, але Україна та її армія потрібні Європі.
