Напередодні саміту НАТО, який Анкара прийматиме у липні 2026 року, Туреччина демонструє послідовне зближення із Заходом. Турецькі офіційні особи транслюють проальянсові сигнали: міністр закордонних справ Хакан Фідан назвав трансатлантичні зв'язки «стратегічною необхідністю» і «історичною можливістю» підтвердити єдність альянсу. Паралельно відбувається реальне скорочення енергетичної та оборонної залежності від Москви.
Зближення Анкари з Кремлем почалося після того, як у 2015 році Туреччина збила російський літак біля сирійського кордону, а союзники по НАТО — США та Німеччина — відмовилися залишити зенітні батареї Patriot на турецькій території. Саме це відчуження підштовхнуло Ердогана до курсу «стратегічної автономії» та купівлі російських С-400 у 2017 році. Нині Анкара тихо поховала проект російського газового хабу, уклала 15-річну угоду на постачання LNG зі США, а частка російського газу впала нижче 40% проти понад 50% у 2018 році.
Для України цей розворот має пряме значення. Туреччина, другий за чисельністю контингент у НАТО, переорієнтовується від балансування між Москвою та Заходом до інституційної прив'язки до альянсу. Це звужує простір для російського геополітичного маневру у Чорноморському регіоні та посилює потенціал альянсу з питань стримування.
Джерело: Foreign Affairs