Дуже важко чітко і зрозуміло описати сценарії розвитку подій на фронті та війни загалом. Занадто багато змінних та банально незрозумілих речей. Велика роль людського чинника та ще дуже багато факторів, які можуть в різний час впливати на ситуацію.
Тому ви ніколи не почуєте однозначного прогнозу чи сценарію розвитку подій на місяць, рік чи більше. Якщо такі є, то це маніпуляція, чи тільки один із сотень варіантів, що прив’язаний до конкретних даних в певний момент.
Базово можна говорити про три класичні сценарії розвитку подій: песимістичний, оптимістичний та реалістичний. Можна також визначати їх рамку та прийнятні для сторін результати протистояння. А вже у межах цих основних сценаріїв, залежно від ситуації, міняти дані й очікувати іншого розвитку подій. Ці сценарії є загальними та в чомусь банальними, але дозволяють зрозуміти, який шлях та результат варто очікувати.
При розборі будь-якого сценарію треба розуміти, що частина українського суспільства буде продовжувати боротьбу до повного звільнення або власної загибелі. Для людей, які втратили рідних, близьких, друзів, побратимів та посестер, важко пояснити, чому ми маємо погодитись на невигідні умови, або для чого було класти життя захисників за певну територію, якщо вона залишиться окупантам.
Також важливо враховувати позицію партнерів, які не такі одностайні у своїй позиції та баченні майбутнього розвитку подій. Для мене це два табори.
Перший табір – це США, Велика Британія та Польща. Їх підтримка свідчить про те, що вони розуміють і сприймають факт можливого продовження війни і в 2024 році. Вони надають нам допомогу, як вже й зразу, так і в перспективі переозброєння армії протягом року-двох (більшість наданої США допомоги у 2023 році прибуде до нас в кінці року, а дещо на початку наступного). У керівництві цих країн розуміють, що шанс на швидке завершення невеликий, що переговорний процес, якщо й почнеться, то буде важким та йтиме паралельно з бойовими діями.
Другий табір – це Франція та інші країни ЄС. Вони готові зараз надати те, що мають, щоб України провела успішний контрнаступ. Звільнила окуповані після 24 лютого 2022 року території, можливо навіть всю Донецьку і Луганську області, та погодилась сісти за стіл переговорів з одночасним зупиненням бойових дій. Крим має стати частиною переговорного процесу. Саме тому вони так активно контактують із Китаєм, щоб той вплинув на Росію і вона погодилась на ці переговори в разі успіху України.
Негативні сценарії, як провал контрнаступу, теж розглядаються. Перший табір вже зробив кроки, щоб ми могли посилити як свою оборону (до кінця 2023 року), так і мати можливість готуватись до наступного контрудару у 2024 році. Другий табір – надіється на те, що розпочнеться переговорний процес із зупинкою бойових дій, а Китай вплине на Росію і вона не буде пробувати атакувати.
Також читайте: Швидка переможна війна
ПЕСИМІСТИЧНИЙ СЦЕНАРІЙ.
Нові удари, затягування війни, перемовини та не вигідний Україні мир.
Українське суспільство та наші партнери в очікуванні потенційного контрнаступу. Всі хочуть від нього позитивного результату, що призведе до швидкого завершення війни. Очікує на великий, потужний удар і Росія. Вони готуються до атаки, будують ешелоновану оборону, формують резерви, пробують міняти логістику. Приберегли техніку для відбиття наших атак і не віддають її для своїх. Глибока стратегічна оборона – це пріоритет для росіян. На їх думку, вона допоможе їм виграти час та пересидіти Україну в затяжній війні.
Готуючись до нашого контрнаступу, росіяни активізувались на міжнародній арені та знову почали протискати питання перемовин. Їм активно допомагає Китай, а тепер ще й Франція. Збільшується кількість прихильників перемовин і в країнах-партнерах.
Провал контрнаступу, якщо нам не вдасться відвоювати великі території та змусити росіян відступити, можливий. Саме тому українські генерали не спішать з його початком і хочуть краще підготуватись. Атакувати завжди важче ніж оборонятись, це більші втрати людей та техніки. Тому поразка під час великої атаки може призвести й до проблем в обороні.
У разі нашого неуспіху, росіяни попробують самі піти в атаку та окупувати більше територій. Збільшать кількість обстрілів, щоб погіршити ситуацію в суспільстві та посилити тиск щодо початку переговорів. Це призведе до замороження війни. А потенційно і до зменшення нашої підтримки.
ОПТИМІСТИЧНИЙ СЦЕНАРІЙ.
Збільшення допомоги, крах російської армії – перемога у 2023 році.
Прибуття допомоги від партнерів, кілька швидких та результативних контрударів, що змусять росіян тікати та деокупація великої території України. Це позитивно вплине як на суспільство, так і партнерів, які збільшать підтримку. Продовження руху військ із заходом в Крим та звільненням Донбасу. Далі довгі переговори та локальні бої на кордоні.
Це сценарій хочуть всі, він можливий. Але для його втілення є не так багато можливостей. Для того, щоб він реалізувався, точно треба далекобійну артилерію та авіацію, більше бронетехніки та танків.
Його реалізація буде сильно залежати не тільки від наших дій, але й «чорних лебедів» в Росії, що можуть сильно вплинути на ситуацію в армії, суспільстві чи владі.
Не зважаючи на оптимістичність для нас, цей сценарій лякає партнерів та Китай. Бо тоді буде важко прогнозувати реакцію «колективного путіна»: ядерний удар, удари по країнах партнерах України, намагання знищити в рази більше мирного населення?
Тому оптимістичний сценарій, який влаштує всіх – це поразка Росії, з паралельною безкровною зміною влади всередині федерації, або повністю підконтрольний Китаю, США і країнам Європи розпад Росії. Але це все наразі звучить як фантастика.
РЕАЛІСТИЧНИЙ СЦЕНАРІЙ.
Перемога. Але подальше продовження війни, терористичні акти, підготовка до нового контрнаступу.
Зменшення допомоги партнерів, крах Росії та повернення своїх територій у 2024/25 роках. Контрнаступ 2023 року не виправдає очікувань партнерів та українського суспільства. Але дозволить звільнити значну територію та отримати новий плацдарм для подальшого знищення ворога.
Це дозволить нищити російську логістику на більшу глибину, ніж зараз. Перерізати сполучення між їхніми угрупованнями та ускладнити використання резервів у майбутньому. Збільшить витрати на будівництво нових оборонних рубежів. Змусить провести чергову відкрити велику мобілізацію, що збільшить напругу в російському суспільстві та поставить колективного путіна (та його посіпаку Лукашенка) перед необхідністю більше уваги приділяти внутрішнім проблемам. Зменшить ризик сухопутної операції з території Білорусі.
Партнери продовжать підтримувати Україну на теперішньому рівні, але не більше. Україна буде змушена збільшити власне виробництво БК та техніки.
Проведення кількох контрнаступів у 2024 році з подальшим звільненням всієї окупованої території. Закріплення, вибудовування ешелонованої лінії оборони та проведення стабілізаційних заходів. Проведення переговорів про мир та репарації з паралельними локальними боями на кордоні країн та постійними обстрілами мирних територій.
Розгляд варіанту створення демілітаризованої зони на території Росії під контролем миротворців ООН.
***
Незалежно від сценарію розвитку подій, головний висновок має бути наступним: розслаблятись зарано, політику треба відкласти на потім, зусиль треба докладати навіть більше, ніж рік тому (адреналін вже не допомагає), і не варто очікувати, що хтось це зробить за нас.
Телеграм канал автора – БОЄ
