Кожен, хто цікавився минулим хоча б на рівні голлівудських історичних фільмів, може уявити собі, що то таке «темні віки». Час, коли римська цивілізація занепала, а новітня європейська ще не утвердилася. Цікаво, але мало який період є настільки міфологізованим, і це випливає зі самої назви. Проте картини брудних людей, яким вічно холодно і голодно, за якими полює кровожерлива інквізиція (до слова, це теж міф) мало можуть нам розповісти про причини такого явища, як занепад цивілізації.
Гігантської катастрофи ж не було. Ну так, епідемії звично косили населення, люди багато воювали, але ці чинники діяли завжди. Зрештою, падіння імперії – не рідкість, а радше закономірність. Але не цього разу – тому до 1000 року Європа чомусь вперто не бажала розвиватися. А якщо точніше сказати – до 1000 року від Різдва Христового християнський світ не бачив сенсу розвиватися. Всі жили в очікуванні Страшного Суду. Бо коли ж його чекати, як не на «ювілей» Спасителя?
Круглі дати ми любимо й сьогодні – досить згадати масовий психоз стосовно «міленіуму», коли мав настати якийсь чудо-збій всього світового програмного забезпечення. А тисячу років тому все було ще серйозніше. Відповідно, який смисл будувати, творити, заробляти гроші, якщо не за горами перспектива звітувати перед апостолом Петром за прожите в смиренні життя?
Сьогодні ми можемо спостерігати перші паростки подібних настроїв вже в нашому, дивному і новому світі. Тільки замість Страшного Суду люди уявляють апокаліпсис епохи атому – з бомбардуваннями міст, ядерними «грибами», радіацією.
Україна, особливо ті області, які найбільше постраждали від росіян, прийшла до цього ще на початку року. Бо який сенс інвестувати в те, що може бути захоплено або зруйновано вже завтра армією РФ? Для чого ходити на роботу, будувати житло, обробляти землю, створювати фірми, якщо в кращому випадку все нажите треба буде помістити в рюкзак, щоб забрати із собою?
Чим частіше Путін і його кліка згадують про ядерну зброю, тим більша вірогідність, що до такого висновку можуть прийти і багато європейців. Тому що все навколо в один «прекрасний» момент може перетворитися на попіл. Це, погодьтеся, демотивує.
Відмінність від ситуації 1000-го року полягає в тому, що просто пережити «круглу дату» і видихнути з полегшенням не вдасться. Щоб повернулася віра в майбутнє, а разом із нею і саме життя, потрібно не пережити катастрофу, а ліквідувати загрозу апокаліпсису.
Українці, знову ж таки, змушені були дійти до такого розуміння першими. Коли стало відомо про звірства росіян на Київщині, коли прийшло усвідомлення, що 45 тисяч пакетів для тіл готувалися не для російських солдат, а для нас – тоді українці зрозуміли, що варіантів у них небагато. Або ми їх, або вони нас.
Захід все ще намагається триматися за ілюзію, що в них є й інші варіанти. Що можна якось не провокувати Москву, «домовитися з Росією», виробити нові правила. Цього, до речі, прагне і Кремль, щоб отримати перепочинок і накопичити сили.
Але неможливо не провокувати Москву. Бо будь-яке вільне життя за межами концтабору – це особиста образа для Кремля, а тому – провокація. Відповідно, домовитися про відміну ядерного апокаліпсису не вийде. Ця загроза існуватиме доти, доки в Москви буде ядерна зброя і вона матиме чим її запустити.
Що це означає для Заходу? Це означає або нову холодну війну, після якої «ніжки Буша» росіянам видаватимуть в обмін на боєголовки. Або відмову від боротьби, вічні переговори з агресором, умиротворення, животіння в умовах постійної загрози. Це і будуть «темні віки» - життя на межі з Кінцем Світу. А що означає погіршення добробуту для західних людей, думаю, нікому пояснювати не потрібно.
Тому ставки значно вищі, ніж майбутнє демократії, про яке так часто говорять. Ставка не те щоб «більша за життя», але дуже близька до цього. Адже щоб зруйнувати Захід, Москві не обов’язково його перемагати, завоювати чи знищити. Достатньо, щоб Захід перестав бути Заходом і занурився в нові «темні віки» безнадії.
