В більшості українського політичного класу нема такої риси як схильність до самоочищення. Не практикують у нас скидати баласт у вигляді непотрібних і безтолкових «діячів», від яких самі проблеми і скандали. Це говорить не стільки про «благородство» в стилі «своїх не кидаємо» чи «ми знаємо, що він сучий син, але це наш сучий син», скільки про відсутність політичних інстинктів. А це, своєю чергою, регулярно тягне всю гоп-компанію, яка прилаштувалася при «штурвалі», на дно. Не виключили алкоголіка з фракції – мінус всій партії, поки не оберуть інших. І так триває всю нашу незалежну історію.
Зараз така відсутність політичного чуття проявилася на ще одному традиційному рівні – на рівні поняття справедливості. Коли винуватим в тому, що в країні біда з бомбосховищами призначили сторожа. А це вже дійсно симптоматично. Бо ляпати на ефірах про продаж собак за комуналку чи про «кішачі магазіни» - це одне, а тюремний строк – це вже зовсім інше.
Фінт з тим, що сторож виявився ватником, цікавий, але з нюансами. Наприклад, хто винен, що за безпеку мешканців відповідала людина з такими неадекватними поглядами? Або чому садять ватника-сторожа, а не ватника-депутата, чи ватника-провокатора-Стахіва?
Відсутність «справедливості» тут не в суворості покарання, а в соціальному статусі підсудного. Адже коли треба було вписатися за мера Чернігова, який, майже цитую «ровно шел по жизни, и все равно с кем общаться – с президентом или с вором» - то це було політичне життя, тут знайшлися поручителі. Коли треба було вписатися за мера Одеси Труханова – та сама «політика». А коли мова про сторожа-стрілочника – тиша. Таким чином «народу» ясно і чітко дали зрозуміти, що політика в нас кастова і стосується лише «еліти». А «маленьким українцям» краще поводитися обережніше і закони не порушувати.
Не виключено, що мер Києва Віталій Кличко міг вирішити, що зараз та сама диспозиція, як у 2013 році, і він єдиний майбутній кандидат від опозиції. Не виключено, що так думають і в Офісі президента, тому вирішили зіграти в цю «гру». Не виключено, що оточення Кличка взагалі думає не про Київ, а про Верховну Раду, і цей конфлікт їм тільки на руку. Але є один нюанс, який треба було б врахувати всім цим стратегам – не варто порушувати неписаний український суспільний договір. Який передбачає, що «еліта» може, звісно, більше собі дозволяти, але вона не може прямо «щемити» простих громадян.
Так, шофери і охоронці часто ставали «стрілочниками», на яких вішали провини їхніх босів. Але це, по-перше, були не сторонні люди. А по-друге, їх так тупо і різко не зливали.
До речі, попередній випадок порушення неписаних українських правил стався в тому ж таки 2013 році, коли українці довели, що «дітей бити не можна», навіть якщо в тебе цілий полк відморозків з «беркута».
Це настільки очевидні речі, що про них навіть не варто було б згадувати, якби «там нагорі» не буксували. Всі знають про випадки торгівлі гуманітарною допомогою, маса повнопривідних джипів, розмитнених для фронту, розсікають львівське бездоріжжя. Виросла ціла інфраструктура «рішал» для виїзду закордон. Зрештою, не так давно «накрили» цілий склад «гуманітарки» під Львовом, в якого не виявилося власника – і нічого. Зате рука закону таки дотягнулася до сторожа. Тобто політичне чуття підвело двічі – а) не скинути баласт у вигляді псевдо-волонтерів і б) знайти стрілочника явно не зі свого кола… Геніально.
Це гірше ніж ідіотизм. Це на рівному місці подарувати росіянам тему для розкручування соціального невдоволення. Їм, між іншим, не принципово, хто мер Києва і які в нього повноваження. Вони війною займаються.
Зрештою, якщо все таки відволіктися від реальності і зацікавитися «політикою», то що ми бачимо? В кого є можливості і навики прокомунікувати цю ситуацію краще – в президента через телевізор і розвинені канали в інтернеті, з усім красномовством і машиною для створення хорошого враження? Чи в Кличка? Чиїм попереднім шедевром був публічний наїзд на Залужного з «пред’явою» чому в Москві не вибухає… Для чого тоді цей цирк було розпочинати?
Я розумію, що всі на низькому старті, бо вибори скоро, а може і не скоро, але готуватися типу треба… Але ж так можна про... втратити головне – суспільний консенсус і неписані правила, на яких все в кінцевому рахунку і тримається (а не на конституції). Одне з ключових таких правил – в нас не класове суспільство. Бо Україна – не Росія. Тут такі варіанти ні до чого доброго не приводять.
Соціальне питання дуже важливе. І небезпечне. Особливо під час війни. Досі нам вдавалося якось проскочити. Але це свідчить радше про мудрість того самого «маленького українця», аніж про далекоглядність «еліт». Тому, якщо вже впустили «еліту» під стіл, то бажано припильнувати, щоб вона не вилізла ратицями на стіл.
Тому що ставка вища, ніж зазвичай. Небезпека не в тому, що вічно молода Юля або хтось в тому ж стилі на криках про «зубожіння» дорветься до газової труби – все набагато серйозніше.
