Від початку американо-ізраїльського конфлікту з Іраном між Вашингтоном і Тель-Авівом накопичилися принципові розбіжності у стратегічних цілях. За оцінкою Atlantic Council, початкова тактична розбіжність між Трампом і Нетаньягу переросла у системний розрив за чотирма ключовими векторами: умови завершення війни, Ормузька протока, параметри ядерної угоди та ситуація в Лівані з Хезболлою.
Розходження визначаються різною вагою загроз для кожної зі сторін. США потерпають від економічних наслідків блокування Ормузької протоки — стрибку цін на паливо напередодні проміжних виборів, які відбудуться менш ніж за п'ять місяців. Ізраїль натомість орієнтується на безпековий імператив: повне демонтування ядерної програми Тегерану, а не тимчасова заморозка збагачення урану, на яку, схоже, погоджується Трамп.
Для України ця динаміка має опосередковане, але суттєве значення: якщо США зосереджуються на Близькому Сході й ціновій стабільності, ресурси та увага Вашингтону перерозподіляються. Угода з Іраном, яка збереже його мілітарний потенціал, також ризикує відновити фінансування проксі-структур, пов'язаних із Росією. Ослаблення американо-ізраїльської координації, своєю чергою, підриває когерентність усієї західної стримувальної архітектури.
Джерело: Atlantic Council