За матеріалами одного відомого американського видання, стверджується, що американці просили українців не бомбардувати російські нафто-переробні заводи. Бо це, мовляв, призведе до росту цін на бензин в США, що напередодні виборів не додасть балів чинному президенту Джо Байдену. Крім того, йшлося про те, що росіяни у відповідь могли заблокувати експорт казахстанської нафти через Каспій, а це вже був би прямий збиток для західних інвесторів, які цю нафту продають. Що, знову ж таки, відобразилося б на світових цінах.
Треба визнати, звучить правдоподібно, свіжо та актуально – цілком могло таке статися. Тому і викликало бурю емоцій в Україні та світі. А темпи виробництва фотожаб для висміювання боягузливих американців знову кратно виросли.
Але якщо задуматися, хіба не виглядає такий «витік» на ворожу ІПСО?
Адже сама постановка питання «Байден боїться росту цін на бензин в США, тому пасує перед Путіним» - це дуже щедрий передвиборчий подарунок Дональду Трампу. Останній тепер може просто риторично запитати, чи допомогло Америці згортання власного видобутку нафти і перехід на зелену енергетику останніх років. Та хвацько пообіцяти, що за його наступної каденції на світових ринках буде стільки американського бензину, що Москві ті нафто-переробні заводи взагалі стануть не потрібні.
Це якщо розглядати суто технологічно, крізь призму виборів президента США. Якщо ж дивитися більш глобально, то, виявляється, картина ще сумніша.
Виходить так, що попри заяви стояти з Україною до кінця, захистити Тайвань від Пекіна, не дати знищити Ізраїль, союзники Америки повинні більше боятися росту цін на АЗС в Штатах, аніж ворожих атак та терору. І «трошки потерпіти», адже все зрештою залежить від того, хто засяде в Білому домі. Знову ж таки, дуже знайома риторика і дуже нагадує цілодобове російське «шансів нема, вас зливають, здавайтесь». Американські політики, після всіх невдач, проб і помилок, та після залишення Афганістану, точно мали б розуміти, що подібна риторика недопустима. Навіть на приватному рівні.
Тому що це пряма дорога до того, щоб кожна слабша країна у світі могла зробити простий, як двері, висновок: краще мати ядерну зброю, ніж таких союзників. І подібні розмови, до речі, все частіше можна почути за останні два роки.
Тим часом Джейк Салліван просто повторив стару-добру тезу про те, що американці не заохочують українців стріляти по Росії. Логічно. А що він мав казати? Стріляйте, поки не спалите все?
Зрештою, крапку (бо кому ж іще) в цих дискусіях поставили українські спецслужби, коли знову запалахкотіло на черговому російському НПЗ. Можна, звісно, і надалі думати-гадати, чи то українці такі неслухняні, чи щось змінилося в позиції США. Але все це будуть здогадки, базовані на одному матеріалі в ЗМІ, і не факт, що правдивому. Або навіть якщо дійсно такі розмови були (про «не стріляйте») – то не факт, що це якась консолідована позиція американців. Тобто заявляти про те, що Вашингтон забороняє Україні «виносити» російську нафтопереробку, трохи передчасно.
При всій складності світу, іноді попередження про теракт - це просто попередження про теракт. Як це сталося недавно в Москві. А твердження «не заохочуємо стріляти по Росії» - це таки відсутність заохочення, а не шантаж чи заборона. Неможливість прийняти бюджет допомоги Україні через внутрішні політичні ігри американських політиків – це цинічні ігри американських політиків, а не глобальна змова проти України на користь Кремлю. В той же час, погрози знищити Україну – це таки намір знищити Україну, а не бажання привернути увагу Заходу, образа чи інші вигадані причини.
Все таки час-від-часу варто просто читати заяви, як вони є, а не шукати чогось підкилимного.
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA
Оригінальна публікація тут
