Все частіше стало чути: «Перемога обов’язково буде», «ми всі очікуємо перемоги», «перемога наближається», «після перемоги ми відпочинемо».
А що таке перемога у цій війні? І чи однакові уявлення про неї мають різні категорії учасників цієї війни.
Найпростіше з визначенням перемоги у росіян – знищення України та українців, як окремої ідентичності. І це не перебільшення або узагальнення. Навіть ті в Росії, хто проти війни, хочуть, щоб російська армія перемогла, бо інакше ніяк. А перемога можлива тільки тоді, коли не стане держави Україна та українців як окремого народу.
Для українських партнерів поняття перемоги теж може мати різні визначення: повернення до кордонів 1991 року, припинення бойових дій або підписання мирного договору. Вони напряму повʼязують українську перемогу у цій війні з власними інтересами (внутрішніми та зовнішніми). Не варто відразу говорити, що партнери нами маніпулюють та роблять все для того, щоб саме їх інтереси були задоволені, а наші вже потім. Але треба пам’ятати, що «своя» сорочка завжди ближча до тіла.
Українці теж не виняток, а тому часто у кожного своє бачення. І чим ближче до реалізації, тим більше ейфорії та розслаблення. Спектр очікувань приблизно такий:
Звільнення окупованих з 24 лютого 2022 року територій. Це один з рівнів перемоги. В цьому випадку ми повернемось до стану 23 лютого 2022 року, коли в уяві більшості й розпочалась війна. А все що було до того - це «політика» і не «так все однозначно». Навіть після десятків тисяч загиблих українців та сотень тисяч зруйнованих життів частина українського суспільства не готова визнати, що помилялась вісім років.
Звільнення всіх територій, окрім Криму – це другий рівень перемоги. Настав час забрати словосполучення «автономна республіка» з назви півострова Крим. На жаль, в частині суспільства півострів сприймається як щось окреме від України. Та й там не було бойових дій, а те що вбили українського військового, провели фальшивий референдум та окупували територію незалежної держави – відходить на другий план. В цьому є також провина Києва, який не мав до 2021 року цілісної, зрозумілої державної політики щодо Криму. Як і тепер щодо його повернення та реінтеграції.
Повернення до кордонів 1991 року – це третій варіант перемоги.Здається, що тоді все завершиться. Але чи готові ми жити так, як Ізраїль? З постійними обстрілами нашої території, тільки ракетами в рази потужнішими й ворогом в рази сильнішим. На жаль, це також буде тільки пауза. Треба чітко уявляти, що в разі деокупації всіх українських територій прикордонна зона не буде придатна для нормального життя, а тим більше розвитку. Нема гарантій, що з Луганськом і Донецьком росіяни не вироблятимуть те ж саме, що зараз із Херсоном.
Знищення Росії як держави (різні варіанти) та повна перемога її на полі бою – четвертий рівень. «Я не підтримую війни. Але, на жаль, зараз перед моєю Батьківщиною (Росією) стоїть питання існування. Я не хочу розпаду, знищення своєї країни. У мене є питання до ініціаторів СВО. Але спочатку потрібно розв'язувати екзистенційне питання», - це коментар росіянина, який не підтримує війну, одному з російських видань, що називає себе опозиційним. В їхніх матеріалах таких коментарів багато. І в цьому вся суть росіян (лібералів, опозиціонерів, тих хто проти Путіна і влади). Не виключено, що після поразки Росії вони знову забажають реваншу і будуть нападати та вбивати нас. Бо для них наша поведінка – це русофобія, а «гірше війни може бути тільки програна війна». Тому крах/знищення Росії стане для нас перемогою. Все інше – проміжний етап, що буде використаний для підготовки до нової війни.
Проте є ще один варіант – припинення бойових дій. Це варіант, який влаштує певну частину людей, а багато хто може з часом до нього звикнути. Замороження ситуації, як це сталося у 2015 році. Ми все ближче до такого сценарію розвитку подій у частині ставлення суспільства. Війна десь там, а ми тут і у нас все добре. Людина звикає до всього. І до війни «там» теж звикла. На цей варіант дуже натискає Росія. Бо він дасть їй перепочинок і можливість підготуватися до наступного удару.
Це можна назвати мінусовим варіантом перемоги, який допоможе на якийсь час забути про війну. Для цієї категорії перемога вже настала. Частина суспільства живе у безпеці. Тривоги не сильно діймають. До негативних новин звикли. Війна лиш заважає чоловікам їздити за кордон. Але не всім, якщо є можливість це питання можна «вирішити». Все частіше чути твердження, що «дві години матчу збірної з футболу дають можливість забути про війну», «концерт дав можливість людям забути про війну і відірватися від жахіть». Так потрошки все більше людей забуває про війну. Нам все більше треба нагадувати, що війна поруч, що треба далі працювати для перемоги. Але їм цього не треба, бо для них перемога – це їхній власний спокій.
У цій війні для України існує лише один варіант перемоги – знищення/ізоляція/крах Росії. Все інше – проміжні етапи перед черговою війною. І це залишатиметься актуальним навіть у випадку, якщо до влади в Росії прийдуть ліберали, Навальний або РДК. Російський імперіалізм – це ідеологія, що з кожним століттям ставала все жорстокішою та кривавішою. Вона не зникала і не маргіналізувалась як багато інших, а набувала інших рис та зараз використовує інші інструменти.
