За останній рік армія дуже сильно змінилась. І ці зміни тепер добре видно на полі бою. Чому майже через рік, а не з 24 лютого. Бо велику кількість командирів, які зараз на ключових посадах було призначено ще минулого року.
Мотивація, патріотизм, воля до перемоги є завжди дуже важливими для армії та її особового складу. Вони можуть стати ключовими в критичний момент, як це було 24-28 лютого. Проте на довшій дистанції вони не є системними. На мою думку, є сім важливих для наших перемог чинників. Більшість з них дуже добре себе проявили саме під час звільнення західного берега Дніпра.
1. Люди. Саме люди є ключовим чинником перемог над росіянами. Якщо в Росії на двох військових є три автомати, то в українців на двох військових – три вищі освіти. Це узагальнення і спрощення, яке демонструє ключову різницю між арміями. Ми воюємо розумно, вони намагаються брати кількість. До всього, ми дуже швидко вчимось.
2. Без політики. Війна зменшує вплив політики та політиків. І виводить на перший план армію. Можна скільки завгодно вигадувати теорії змови та прив’язувати українські перемоги до «таємних домовленостей США та Росії», але армія орієнтується тільки на ситуацію на полі бою. Навіть коли Зеленський публічно говорив про звільнення Херсонщини, ніхто не форсував дії військових, і після перших заяв президента пройшло майже три місяці до звільнення.
3. Методичність. Скільки б суспільство та політики не вимагали просування вперед, рух відбувається тільки тоді, коли для цього є умови. Операція зі звільнення західного берега Дніпра тривала п’ять місяців: починаючи зі створення плацдарму біля Давидового Броду в кінці травня – на початку червня, закінчуючи глибоким проривом оборони росіян в кінці жовтня. Протягом цього часу ми систематично знищували логістику ворога, склади з боєкомплектами (БК) та паливно-мастильними матеріалами (ПММ). Всі дії військових були логічні, зрозумілі та передбачали кожен наступний крок росіян.
4. Холодний розум. Що краще: 10 знищених росіян чи один живий український військовий? Інформація про втечу росіян у військових була значно раніше, ніж про це почали писати ЗМІ, аналітики та експерти. Проте не розуміючи всієї картини, командири не направляли підрозділи наздоганяти росіян, щоб не потрапити в пастку. Зрозуміло, що окупанти, які втекли, вб’ють ще не одного українського захисника на інших ділянках фронту. Але емоції не вплинули на рішення командирів наздоганяти росіян. Важливо було максимально зберегти життя військових в конкретній ситуації.
5. Логістика. Чи завдали росіяни ударів по наших логістичних маршрутах, колонах та техніці? Так, такі випадки були. Але вони не порівняльні з тим, які удари ми завдали росіянам, і точно не відповідали потенційним можливостям росіян. Силам оборони вдалось налагодити ефективне забезпечення своїх підрозділів попри ситуацію на фронті та російські атаки. Жоден влучний російський удар не завдавав нам у цьому плані критичних проблем.
Також командуванню вдалось із «зоопарку» переданої техніки, а також радянських і українських зразків, сформувати ефективні ударні групи, які вчасно отримували забезпечення та потрібне обслуговування.
6. Зв'язок. Швидкість прийняття рішень напряму залежить від того, наскільки швидко командири отримують інформацію про оперативну ситуацію. Вони можуть її отримати тільки тоді, коли є якісний, безперебійний та захищений зв'язок. Не можна говорити, що всі підрозділи завжди мають такий зв'язок, але під час контрнаступальних операцій потрібним є високий рівень. Це дозволяє оперативно приймати рішення і випереджати росіян інколи навіть на кілька днів.
7. Планування. «Ідіть туди та прорвіть оборону» – таких наказів у нас немає. Підхід, який сповідує Головнокомандувач Валерій Залужний, ефективний, хоч і більш тривалий у часі. Але максимальний збір інформації, детальне планування дій всіх підрозділів, в тому числі окремих груп, дає свій позитивний результат. Українські війська готові до різних сценаріїв розвитку подій і можуть швидко їх корегувати та змінювати на добро справи.
Важливо розуміти, що перемоги в окремих боях не повинні зачаровувати та створювати ілюзію швидкої та легкої перемоги у війні. Попереду ще багато битв та, на жаль, втрат. Росіяни теж вчаться і використовують досвід цієї війни, щоб завдавати нам важких ударів. Але українці навчилися їх перемагати тактично, стратегічно і на полі бою.
