Нерідко можна почути, що українці воюють в тому числі на «фронті» смислів, значень та ідей. Це важливо, однак слід сказати, що це прикрашення дійсності. Бо ніхто на такому «фронті» життя і здоров’я не втрачає - тому це хоч і потрібна, але тилова робота.
І ось цей ідеологічний тил періодично трусить через новини про те, що хтось важливий не підтримує Україну. А оскільки багато хто в тилу вірить, що він «на ідеологічному фронті», так само регулярно починаються «інтернет-бої». Обматюкати Ілона Маска чи папу римського вважається мало не бойовим виходом, де потрібно загнати, перекричати, змусити «відступити».
Що буде далі, нікого, як правило, не цікавить. Буде новий «зашквар» (до речі, цей термін прийшов до нас з російської кримінальної культури) – буде нагода «повоювати» в мережі. А те, що «ворог» ворогом міг і не бути – це питання другорядне. Головне ж звучить – «Маск – корисний ідіот». Наскільки ж розумною має бути людина, що виголошує такі сентенції…
Я ж дозволю собі припустити, що Маск - не ідіот. Ідіоти не запускають ракети в космос, максимум – феєрверки з балкону. По-друге, важко підкупити дерев’яними рублями найбагатшу людину на цій планеті. Значить, є якісь інші причини для його позиції. Може, його точка зору (як і багатьох інших «критично налаштованих») дещо відрізняється від нашої? І це, до речі, не означає, що вона тотожна позиції росіян.
Що нам потрібно в цій ситуації? Нам потрібно, щоб позиція світових лідерів думок була максимально близькою до нашої, і максимально далекою від російської. Нам слід працювати над тим, щоб такі як Маск, папа римський, політичні лідери в Латинській Америці та Африці, праві в Європі та Америці більше розуміли нас. Щоб наше смислове поле стало для них цікавішим за звичне, але тотально брехливе російське. І тут, як в маркетингу, треба відштовхуватися не від того, що хочеться сказати нам. А від того, що хочеться почути їм.
Наприклад, і ми це бачимо на прикладі Італії, праві євроскептики не завжди означає «фанати Кремля». І це об’єктивно. Якщо ти виступаєш за християнські цінності, ти не можеш фанатіти від російської схеми, де попи обслуговують жандармів. Якщо ти мариш «білою Європою», то не можеш ігнорувати те, що європейці на сході Європи відбиваються від мобілізованих азійською деспотією народів Сибіру, Кавказу і Великого Степу. Зрештою, зеки і аліментщики проти добровольців – це простий вибір для того, хто прагне повернути «старі-добрі часи». І про це потрібно говорити, а не миритися з монополією Путіна в справі «захисту традиційних цінностей проти збоченців-сатаністів».
Але це важко робити, послуговуючись термінами, вигаданими в Москві чи переробленими там під свої потреби. Я маю на увазі повсюдне вживання словосполучення «англо-сакси», наприклад. Що це таке взагалі? Ми і далі живемо всередині конспірологічної теорії? Давайте вже тоді повернемо до суспільного вжитку «вашингтонський обком» чи «натівських яструбів»… Або «колективний Захід» - це ж перший крок до визнання того, що Москва уособлює якийсь «Схід». Ні, це неправда. Цивілізовані суспільства тиснуть на здичавілих, і вони розташовані не лише на Заході. Деякі роблять це активно, деякі більше спостерігають. Але Москва, влада в Тегерані та Ким Чен Ин – це не якийсь «Схід», що протистоїть «Заходу».
В цьому плані у нас дійсно все сумно. Згадати хоча б реакцію на останній спалах вірмено-азербайджанського протистояння. Почали знову писати про якісь «сакральні землі», про «історичне право»… Це ж пряма дорога до того, щоб стати в один ряд із сербами (бо Косово – це така «сакральна Сербія») і росіянами (в них же ж «історичні права» на пів світу). А чого тоді про «Східні креси» не пішло? Чи про угорські апетити на Закарпаття? Ні, тут вже не підходить?
До речі, в нас люблять термін «Володимирове хрещення», щоб підкреслити єдність українських греко-католиків і православних. Ще більше цей термін любить Путін, але в нього і масштаб «єдності» відповідний…
І от уявімо, що якийсь сторонній оглядач дивиться на всі ці дискусії збоку і бачить приблизно однакові позиції, оформленні однаковими термінами, зверху щедро посипані «історичними правами» та іншою «справедливістю». Ви б як реагували?
Якщо українське суспільство продовжить використовувати російський інструментарій (терміни, смисли, словосполучення), про перемогу української позиції не варто навіть мріяти. Ми повинні говорити про майбутнє Північної Азії, про регіон Північний Кавказ, про «режим в Москві», а не послуговуватися схемою «Русскій мір проти Заходу». Щоб не вийшло так, що армія і добровольці знову відібилися від росіян (як це було, в принципі, на Майданах, але без ЗСУ), а потім суспільство поволеньки вертається в звичне смислове російське поле.
