Деякі наші партнери постійно наголошують, що потрібно розпочати процес переговорів. Називають навіть часові рамки – кінець року, коли на фронті буде зупинене просування через погодні умови. Проте Україна здатна показати звільнення територій навіть за цей час.
Війна це втрати, й без цього ніяк. Мирні мешканці в зоні проведення бойових дій не отримують спеціального захисту від мін, снарядів та куль. Їх взагалі можна сприймати як колаборантів чи ворогів, якщо вони свідомо залишились на полі бою.
На шляху перемоги будуть гинути не тільки військові, а й цивільні. І їх смерть може НЕ бути воєнним злочином, якщо удар був виправданий з військової точки зору та не відбувалось свідоме вбивство мирних (як росіяни в Бучі чи Ізюмі). Якщо це усвідомити, то для нас відкривається ще один варіант місця удару по росіянах, сепаратистах та колаборантах.
Штурм будь-якого міста потребує великих ресурсів. Тому українська армія знищує логістику, оточує та витісняє росіян. І саме тому ніхто не обговорював можливий наступ на Донецьк.
Донецька агломерація дуже велика, і це є складністю для нас, бо для того, щоб її оточити, потрібні десятки тисяч військових. Для штурму треба не менше, тільки використовувати їх слід по-іншому. Але така велика міська територія є проблемою і для росіян, бо організувати суцільну оборону, ще й в кілька ліній, дуже важко через неможливість закопатись та замінувати всі підступи.
Враховуючи те, які лінії оборони збудували росіяни на Харківщині, Луганщині, Херсонщині та Запоріжжі, то до цього варіанту (принаймні на рівні обговорення) можна повернутись.
Місяць тому СОУ звільнили ряд позицій на південний схід від міста Красногорівка Донецької області, що були окуповані ще у 2014 році. Це близько 18 км до центру Донецька, фактично на краю Донецької агломерації.
Тоді виникало питання - для чого було таке робити з військової точки зору. На мою думку – то була перевірка міцності оборони росіян в цьому районі.
Раніше ми уникали боїв за міста та великі населені пункти через те, що їх результатом будуть великі жертви серед мирних мешканців.
Але велика територія Донецька не дозволить росіянам організувати якісну оборону на всіх ділянках. Судячи з відкритих даних, місто є ключовою точкою оборони РОВ і за його межами немає великих фортифікаційних споруд. Відповідно, вихід на його східний кордон змусить російські сили максимально використати резерви. В разі нашого успіху ми не тільки прорвемось на глибину російської оборони, а й змусимо окупантів на інших ділянках фронту відступити, щоб не потрапити в оточення.
Великі рейдові операції, мобільні бронегрупи та знищення й захоплення опорних точок ворога можуть дозволити захопити місто. Ми маємо досвід та командирів, які здатні якісно організувати міські бої та рейди.
У міських боях важливу роль відіграє підготована піхота, а не тільки наявність великої кількості техніки. У нас є багато піхоти, яку в тому числі готують до міських боїв. У місті не можливо поставити суцільні мінні поля на десятки кілометрів, та є більше можливості сховатись від обстрілів артилерії ворога.
Така операція, з урахуванням дій росіян, принесе тисячі жертв серед цивільних. Це те, що точно буде. Проте з військової точки зору СОУ не будуть нести відповідальності за ці втрати, якщо не будуть навмисно бити по місцях скупчення людей. Місто є прифронтовим, за їх безпеку відповідають окупанти, вони мають проводити евакуацію. Ми маємо право і можемо штурмувати місто.
В чому складність такої операції. Для неї треба залучити велику кількість військ одночасно, дуже добре організувати взаємодію, зв'язок та паралельно з бойовими діями проводити фільтраційні заходи й евакуацію населення.
Не кажу, що ця операція може відбутись найближчим часом, або на неї кинуть всі зусилля та ресурси. Такі операції можливі із настанням осіннього бездоріжжя та початком зими. Тоді погодні умови паралізують бойові дії в степах , і деякі партнери будуть вимагати від нас початку мирних переговорів через завмирання просування. Але якщо ми покажемо просування, то це може вплинути на їхню позицію.
