Польські аграрії запланували на 20 лютого «зупинити Польщу». Тобто провести настільки широкомасштабне блокування магістральних доріг і переходів на кордонах, щоб відчула вся країна. Хоча вже тепер можна сказати, що скрізь протести відбуваються не на однаковому рівні. Наприклад, якщо дороги і кордони з Україною повністю заблоковані і там доходить до безсоромних провокацій навіть на залізниці, то в Гданську і Щецині сільськогосподарські трактори нічого не блокують, а просто рухаються вулицями і сигналять.
Судячи з гасел, у польських селян є два вороги – Україна і Європейський Союз. Польські виробники сільськогосподарської продукції бояться конкуренції з українцями. А тому вимагають у свого уряду запровадити блокаду ледве не всього збіжжя, що проходить транзитом через Польщу. Здавалося б, чому полякам перейматися українським збіжжям, яке транспортується через їх країну? Але причини є. Найкраще цю тему проаналізував польський «Business Insider», показавши, що Україна реально «залила» своїм збіжжям Польщу і це сталося після того, як російська агресія заблокувала усі чорноморські порти.
Ситуація зрозуміла – Польща залишилася єдиним каналом для транспортування українського збіжжя за межі України. І цифри тут вражають. Так експорт української пшениці через Польщу зріс із 3,1 тисячі тон в 2021 році до 523 тисячі тон в 2023 році. Кукурудзи з 6,2 тисячі тон до 1854 тисячі тон. Ріпаку з 86 тисячі тон до 662 тисяч тон. І найгірше в цій історії те, що із 4 млн тон ввезеної пшениці і олійних культур в Польщі дивним чином залишилися 3,4 млн тон, а на транзит припало смішних 0,7 млн тон. Зрозуміло, що приплив такої великої кількості збіжжя на внутрішній ринок не міг залишити байдужими польських аграріїв і уряд, який перебував в передпокої нових виборів. Саме тому ще уряд ПіСу прийняв постанову про обмеження імпорту українського зерна.
Під час непростої виборчої кампанії тема «українського збіжжя» вкрай політизувалася обома сторонами. Тодішня опозиція звинуватила уряд ПіС, що той так легко погодився на імплементації в Польщі унійного так званого «Зеленого Порядку». Який суворо регламентує виробництво сільськогосподарської продукції згідно з європейським екологічним правом. Регламентує настільки жорстко, що це стосується не тільки хімічної обробки сільськогосподарських культур, але й, наприклад, величини кліток для вирощування курей і виробництва яєць.
Такі обмеження ставлять польських аграріїв майже у неконкурентне становище з українськими виробниками. Зрозуміло, що затрати на українську продукцію є набагато меншими, а продукти дешевшими. Саме тому двома основними гаслами польських протестувальників є відмова від «Зеленого Порядку» та ембарго на «неконтрольований» український експорт. Саме тут криються дві головні причини теперішніх протестів. Натиснути на Брюссель і блокувати Україну, як потенційного конкурента на європейському ринку. Доказом тому є те, що польські аграрії не дуже й мають проти чого тепер протестувати, оскільки український імпорт зменшився в рази. І причиною цього стало не тільки відновлення роботи чорноморських портів, але й посилення контролю за ввезенням української продукції. Тобто польські аграрії влаштували блокаду не через наплив українського збіжжя, а нібито боячись повторення історії.
Страх перед «повторенням» - це аж ніяк не аргумент. А от масові протести та блокування України можуть стати «аргументом» у переговорах премʼєра Туска з керівництвом Єврокомісії. Яка, до слова, виступила проти безтермінового обмеження українського імпорту. Натомість новий міністр сільського господарства Польщі категорично заявив, що нема й мови на повне відкриття польських кордонів. Торги почалися. І вже сьогодні стало відомо, що до Польщі з візитом збирається голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Яка приїде не одна, а в супроводі премʼєр-міністра Бельгії Александра де Кроо.
Тому вже зараз серед вимог польських протестувальників зʼявилася ідея, щоб ЄС викупив польську сільськогосподарську продукцію на складах за 4 млрд євро і відправив її потребуючим країнам Африки. З такою пропозицією виступив міністр розвитку і технологій Кшиштоф Гетман. А на запитання журналістки, що буде, якщо в Єврокомісії не виявиться на це грошей відповів: «Тоді я і моє політичне середовище виступимо за цілковиту блокаду України».
І ще кілька слів про те, що брутальні дії польських аграріїв та дивовижна «пасивність» уряду у Варшаві є узгодженим планом дій щодо запобігання впровадження української продукції на європейський ринок. Чомусь майже цілковитою мовчанкою в польських медіа та політичних колах обходиться тема імпорту російського зерна до ЄС. Цей імпорт, на очах у всього ЄС та Польщі, відбувається з Калінінграда в Литву. А далі за допомогою посередницьких фірм постачається в Іспанію, Італію, Бельгію та Грецію. Мова йде про те, що Литва збільшила експорт зернових в минулому році на 5 млн тон. Натомість в польських медіа можна почути звинувачення України, яка нібито (абсолютно надумана схема) перевозить в опломбованих в електронний спосіб TIR-ах зерно в Литву, а там перевантажує і далі відправляє на Захід. Це нібито впливає на європейський ринок збіжжя. А чому російське зерно не впливає? Може тому, що Росія не є кандидатом на вступ до ЄС?
Щодо замовчування дражливих тем та якихось вкрай цинічних інтерпретацій, то, здається, польським телевізійним каналам нема рівних. Наприклад, польську сторону чомусь зовсім не зацікавило, хто був тими нелегальними реципієнтами українського зерна в Польщі. Хто був тими партнерами «нечесних» українців, які мали б прийняти українське збіжжя, перевантажити його, перемолоти і реалізувати на польському ринку. А без них жодна подібна оборудка не була б можливою. Надзвичайно важливо, хто з польського боку був вигодонабувачем від українського «транзиту». Ні, винна тільки Україна і її агрохолдинги.
Саме тому на польському каналі TVN 24 вийшла окрема програма про те, що в Україні в сфері виробництва агропродукції домінують великі агрохолдинги. Які належать: американцям, нідерландцям, саудитам та українським олігархам. Ця програма є спробою недолугої відповіді на те, що українські селяни збирають збіжжя, ризикуючи своїм життям. А потім це зерно якийсь недалекий провокатор висипає на дорогу або на залізничні колії. А для польських тележурналістів достатньо недолугої відповіді: «Воно само висипалося».
Насправді ми маємо приклад «сокирної» роботи медійників, які намагаються пояснити, що дрібні польські рільники не можуть конкурувати з українськими латифундистами. Вселяють переконання, що то не зовсім українське збіжжя, а зерно, вирощене транснаціональними холдингами. Таким чином намагаються вивести «питання» за українські національні рамки, мовляв, це не Польща намагається блокувати Україну під час кривавої війни з Росією, а це – елемент боротьби за права та існування дрібних рільників. Що нібито має усправедливити їхні дії. Об цю класову «твердиню» мали б розбитися всі українські розповіді про українських аграріїв, які буквально своєю кровʼю поливають поля під час жнив.
Думаю, тут висновки зайві. А час дасть відповіді на всі питання.
