У Запорізькій області окупанти вимагали пін-код від мікрохвильової печі, переплутавши її з сейфом.
Куди ж в Росії діваються гроші за енергоносії, що пересічний Ванька з-під Костроми живе так погано, що плутає мікрохвильовку з сейфом?
Крім тотальної корупції та неефективного використання коштів, однією з причин є регулярні аукціони небаченої щедрості, які проводяться корпорацією "Росатом”. Ця компанія за схемою безвідсоткового державного кредиту активно зводить реактори в Індії, Бангладеш, Туреччині та Китаї.
Застосовується принцип BOO (build - own - operate, або "будуй - володій — експлуатуй"). "Росатом" будує в цих країнах АЕС за власні кошти, стає співвласником та отримує прибуток від продажу електроенергії протягом багатьох років. Угода укладається без фінансових зобов'язань (або з мінімальною участю) із боку країн – майбутніх експлуатантів АЕС.
Зі сторони все ніби зрозуміло, тому давайте подивимося на справжню вартість таких проектів і чи може бути після цього хоч якась вигода.
Білорусь. Побудована на кредитні $10 млрд. біля містечка Островець АЕС знаходиться лише за 53 км від Вільнюса. Це свого роду кульмінація марнославства для Лукашенка. Оскільки поруч нема ніяких потужних промислових об’єктів та й розвинутої економіки в цьому регіоні не існує – стільки електрики Білорусі не потрібно навіть і без санкцій. А ЄС не купляє електроенергію через диктаторський режим Олександра Григоровича.
Бангландеш і АЕС "Руппур". Неспішними темпами ведеться будівництво двох блоків для потреб 160 – мільйонної країни сумарною вартістю $13 млрд.
В Єгипті споруджується АЕС "Ель-Дабаа", реалізація цього проекту коштуватиме $30 млрд. Дорого, бо чотири реактори та складна геологія.
У липні міністр закордонних справ Угорщини підтвердив, що Москва профінансує проект добудови АЕС "Пакш", який оцінюється в 12,5 млрд євро і який передбачається здійснити на 80% за рахунок російського кредиту. Як зазначає угорське видання Telex, дозвіл на будівництво "Пакш" міг стати умовою, за якої Росія погодилася дати Угорщині додаткові 700 мільйонів кубометрів газу за пільговою ціною.
Але найскандальнішим є будівництво АЕС "Аккую" у Туреччині вартістю 20 мільярдів доларів. Дітище Реджепа Таїпа Ердогана, яке має ще трішки наблизити його до слави Ататюрка. Перший блок планують запустити напередодні століття заснування Турецької Республіки. Ця подія мала б стати вагомим передвиборчим активом у 2023 році. І ніякі тріщини у фундаменті станції цьому не зашкодять. Хоча розбірки між турецькими підрядниками та "Росатомом" тривають роками. Угода укладена так, що російському бюджету доведеться платити за все: і за утилізацію радіоактивних відходів, і за навчання турецького персоналу в Росії, і за виведення реакторів з експлуатації. Ліквідовувати наслідки аварії, якщо вона станеться, також доведеться за рахунок кремлівських грошей, і тут сума може виявитися нескінченно великою.
Про потребу у "мирному атомі" вже також заявили Нігерія, Гана, Замбія, Марокко, Болівія.
Тобто ядерні технології плавно перетікатимуть у країни, де поняття не мають, що з ними робити, або в яких існують внутрішні терористичні угрупування типу "Боко Харам", або залишаються невирішеними територіальні спори зі сусідами. А те, як систематично на пропагандистських каналах з легкістю пропонують розпиляти болгаркою тепловидільні уранові збірки ТВЕЛ і начинити їх радіоактивним вмістом ракети, то очевидно, що світовій безпеці таке впевненості не додає.
До речі, таку коштовну і витратну "атомну" експансію пов'язують з ім'ям Сєргєя Кірієнко, який з 2005 до 2016 року очолював Федеральне агентство з атомної енергії. Ця задумка добре лягла на путінську параною і породила ідею використовувати атомну енергетику як "другу енергетичну палицю" для шантажу після "Газпрому". Водночас, була розроблена доктрина, відповідно з якою – атомна станція не просто енергетичний об'єкт, але й інструмент присутності держави. Таке собі ядерне доповнення і продовження ідеї "русского міра".
Так, це той самий Кірієнко - перший заступник глави адміністрації президента Путіна, який особисто ревізував підготовку до псевдореферендумів у Херсоні та на Запоріжжі. Подейкують, що його розглядають як одного з наступників російського вождя.
Чи приносить це очікувані плоди для Кремля? Сумнівно. Так, Анкара не приєдналася до санкцій проти Росії. Засудили санкції і Бангладеш з Індією.
Натомість Єгипет відмовився закуповувати 20 винищувачів СУ-35, а та ж Туреччина активно постачає зброю Україні.
Хіба тішить око російському режиму Віктор Орбан, який на решту від численних знижок купив собі шарф з імперським принтом мапи Великої Угорщини. Але, судячи з останніх заяв, вже й він захитався і почав шукати шляхів для відходу.
