Вчорашні події в Бєлгородській області варто розділити на кілька складових: військова, інформаційна, політична. Серед них ключовою є військова компонента. Без очікуваного військового результату таку діяльність з українського боку ніхто б не санкціонував.
Військова
Росія боялась Сил оборони тільки на окупованих територіях. Звичайно, ми знищували колони й били по важливих військових об’єктах на території Росії, але ворог не очікував наземної операції та проникнення бронегрупи.
Тепер російська влада відчуває загрозу, яка підсилюється попередніми заявами наших партнерів. Місяць тому міністр оборони Німеччини Боріс Пісторіус заявив, що проникнення українських військових на територію Росії є "цілком нормальними" у розв’язаній Росією повномасштабній війні. Пісторіус не бачить нічого поганого в тому, що "сторона, яку атакували, також переміщається на територію противника, наприклад, щоб відрізати шляхи постачання".
Тоді ж я писав, що після деокупації обстріли з території Росії можуть і не припинитись. Відповідно, потрібно буде створити демілітаризовану зону шириною 20-30 км. Створення її на українській території не дасть жодного результату. Створення її на території Росії, з подальшою передачею під контроль миротворців ООН, забезпечить наші населені пункти у прикордонних областях від російських обстрілів. Потенційне оформлення демілітаризованої зони на території Росії під контролем миротворців має стати одним з питань переговорів після нашої перемоги. Саме ця теза - про демілітаризовану зону, прозвучала вчора з уст різних спікерів.
Тепер Росія змушена зайнятись організацією оборони в трьох своїх прикордонних областях. Вона і раніше щось будувала та створювала «картинку», але це не зупинило реальну, а не вигадану, групу військових.
Лінія оборони у росіян нібито є. Проте там нема людей, її немає кому охороняти чи вступати у бій. На територіях Брянської, Курської та Бєлгородської областей Росії угруповання російських військ налічує близько 15 тисяч. Це той контингент який, не несе загрози Україні, і який окупанти можуть тримати на полігонах і таборах, не залучаючи до бойових дій.
Тепер росіяни змушені суттєво збільшити кількість своїх військ у цих областях для того, щоб правильно організувати оборону. Звідки будуть брати цих людей та техніку? З резервів на окупованих територіях. Інший варіант – збільшення кількості строковиків, що теж добре. Бо загибель строковиків посилює тиск на органи влади в регіонах Росії. Їхні смерті – це те, на що реагує російське суспільство. Тому ще на початку повномасштабного вторгнення Путін особисто знімав напругу, гарантуючи неучасть цих солдатів у війні.
Якщо Росія збільшить свою присутність у цих областях навіть втричі – це не буде нести для нас загрози. Бо цих військ все одно буде недостатньо для вторгнення. Зате такий «мінус» в резервах росіян полегшить нам проведення контрнаступу.
Також вони не зможуть концентруватись близько від кордону, адже будуть в зоні ураження наших військ. А базуватимуться на відстані 20, 50, 100 кілометрів вглиб Росії.
Така тактика розмазування російських резервів для нас не нова. Так само ми зробили з їхньою ППО. Удари БПЛА у різних регіонах змусили росіян розтягнути ППО та навіть дещо забрати з окупованих територій, що полегшило нам влучання по російських військах.
Політична
Попередні дві вилазки так званих російських підрозділів не мали жодного політичного результату через учасників цих вилазок та акценти, які вони розставляли в медіа. Наскільки безглуздими для нас виглядають спроби наших партнерів видати Навального за великого мученика та опозиціонера, настільки й спроби видати російські підрозділи за нову опозицію, що готова брати владу і звільняти Росію від Путіна, не сприймаються за кордоном. Це вже зрозуміли в наших спецслужбах, тому й замінили обличчя операції, щоб не було асоціації РДК з Капустіним/Нікітіним та неонацизмом.
Легіон та РДК не будуть мати підтримки в Росії й надалі, їх ідеологія як мінімум суперечлива, а перспективи туманні. Проте теперішнє використання не викликає публічного занепокоєння закордоном.
Також цей рейд показав слабкість російської влади на місцях, пасивність і некомпетентність силовиків. Це сигнал тим регіонам Росії, де місцеві еліти хочуть більше влади чи реальної автономії – можна пробувати боротись.
Інформаційна
Президент та українські дипломати свою домашню роботу виконали на відмінно. Реакція наших партнерів свідчить проте, що вони були в курсі проведення такої операції. Всі витримали інформаційну паузу, дали стримані коментарі та фактично засвідчили підтримку діям України.
Оперативники, що готували операцію, теж зі своїми основними завданнями справились. Але що стосується української пропаганди та тих, хто мав інформаційно супроводжувати операцію (якщо такі взагалі були) – це провал.
Провал, бо ми знову шукали «перемоги» в українському інформаційному просторі, а не в російському. Пропаганда створила ряд фейків про вчорашню операцію. А частина суспільства навіть підхопила російську тезу про «українську ДРГ». Ні РДК, ані Легіон «Свобода Росії» не є українськими військовими чи українською ДРГ. Це росіяни, що стали ситуативними союзниками. Саме ситуативними, бо «скрепів» у них не менше, ніж в інших росіян.
Висновок повторю з попереднього тексту Чим шкідливий «рейд» Русского добровольчого корпусу: «Використовувати росіян з метою наближення перемоги треба, але так, щоб не нашкодити собі у відносинах з партнерами та не перетворювати такі операції на цирк».
Телеграм канал автора – БОЄ
