Пам’ятаєте, як багато разів українські експерти писали і говорили, що Путін гидує Януковичем? Про що мали свідчити численні відео та фотографії, де Путін дивився на президента України Віктора Януковича ледве не з відразою. Тоді багато хто наївно думав, що Путіну, як офіцеру радянських спецслужб, був неприємним сам факт спілкування з колишнім кримінальником. Мовляв, офіцеру КДБ не гоже бруднити руки об двічі судимого Януковича. Але насправді ніякої відрази до кримінальника у Путіна не було, він, радше гидував особистими якостями цього примітивного тюхтія. Який віддав перевагу втечі перед великим кровопролиттям. В очах Путіна Янукович виявився звичайним боягузом і нікчемою. Не те слово - Євгєній Прігожин. Людина, як і Путін, з холодними рибʼячими очима.
Біографія Прігожина – це історія «успіху» найжорстокіших бандитів часів «лихих» 1990-х. Багато з них, так повністю і не розкрившись, загинули в міжусобних перестрілках та переділі кримінального «ринку». Прігожину пощастило. Він, відсидівши 9 років з 13 за розбійний напад у складі злочинної групи та численні крадіжки, зустрів свіжоспеченого петербурзького чиновника Владіміра Путіна. Який з розвалом СРСР вирішив залишити лави КДБ і податися на цивільну бюрократичну роботу. Погодьтеся, поміняти погони полковника спецслужб на місце звичайного клерка – крок неабиякий.
Але багато хто забуває, що Путін взявся не тільки носити портфель за мером Собчаком. Він, як і годиться «гебісту», очолив комітет зовнішніх звʼязків мерії Санкт-Петербурга. З цього приводу існує безліч журналістських і не тільки розслідувань про те, як, чи не завдяки кмітливому Путіну, північна Пальміра перетворилася на справжні ворота міжнародного наркотрафіку. А для ведення такого ризикованого бізнесу були потрібними тісні зв’язки з кримінальним світом.
Важко повірити, але наступною посадою Путіна в мерії став комітет нагляду за казино та ігровим бізнесом. Тобто наступний, після наркотиків, найбільш прибутковий бізнес. Відомо, що ця сфера на той час славилася не тільки шаленими прибутками, але й неймовірними можливостями для відмивання брудних грошей. І саме в цей час зміцнилася дружба чиновника Путіна та вчорашнього кримінальника Прігожина. Їм обом дуже повезло, бо обидва почали дуже швидко нарощувати свої капітали і впливи. Забігаючи на перед треба сказати, що ця неформальна близькість кожного разу оберталася мільярдними прибутками для Прігожина. А от зиску Путіна від такої дружби годі порахувати. Хоча цифри самі говорять за себе. І всі вони взяті з відкритих джерел.
З початку 1990-х, коли життєві траєкторії Путіна і Прігожина пересіклися, статки другого росли як на дріжджах. Йому вдалося розбудувати мережу найкращих казино та ресторанів у Санкт-Петербурзі. Кажуть, що один з улюблених прігожинських ресторанів Путіна знаходився в одному будинку зі знаменитою «Кунсткамерою». Уявляєте рівень «кришування»? Не менше здивування викликає й те, як людина, яка недавно звільнилася з ув’язнення, змогла так швидко знайти потужний стартовий капітал? Можливо, що в ньому була частка і «пітерського» чиновника.
Принаймні про це свідчать подальші комерційні успіхи Євгєнія Прігожина. Правда, кожного разу вони були тісно повʼязані з державними коштами і закінчувалися великим скандалом. У 2010 році, коли Путін вже міцно усівся на вершині влади, вибухнув скандал навколо фабрики шкільного харчування «Конкорд», до якої мав причетність Прігожин. Батьки школярів запротестували проти низької якості харчування. Фабрику прикрили. Але цього не сталося в Москві. Московський трирічний контракт Прігожина становив 10 мільярдів рублів.
Далі зі шкіл Прігожин поширив свій бізнес на армію. Тодішній міністр оборони Анатолій Сердюков, також «пітєрскій», який в 90-х зробив неймовірну карʼєру від завідувача секцію магазину «Лєнмєбєльторгу» до генерального директора «Мєбєль-Маркет», відзначався неймовірними корупційними апетитами. Він вирішив реформувати армію і на тому погріти руки. Суть частини цієї реформи полягала в тому, що харчування військових і прибирання в казармах передавалося на аутсорсинг приватним фірмам. «Щасливцем», якому дістався цей жирний підряд, виявився знову Євгєній Прігожин. Дев’яносто відсотків даного ринку опинилося в руках цього спритного «пітерця». У 2012 році Прігожину вдалося підписати дворічний контракт на 92 мільярди російських рублів. І хто після цього не повірить у міцну чоловічу дружбу двох «пітерців»?
Проте, біда прийшла з несподіваного боку. Сердюкова підловили на величезних розкраданнях в «Оборонсервісі» та на витраті поважних сум на потреби коханки. Не допомогло ні те, що він разом з Дмітрієм Мєдвєдєвим закінчував юридичний факультет Ленінградського університету, ні те, що прийшов на найвищі посади у Москві разом з «пітерським» призовом. Місце Сердюкова зайняв недавній міністр з надзвичайних ситуацій Шойгу. Який чи то не зорієнтувався, чи щось наплутав, але восени 2013 року розірвав контракт з фірмами Прігожина. Хоча, той не довго сумував, але зуб на Шойгу зберіг. Що стало особливо проявлятися у наш час. Не виключено, що ноги частих спільних з Кадировим атак на Шойгу ростуть з тих часів.
Здається, з цього моменту, із 2013 року, Прігожин переходить від накопичення за рахунок державного бюджету капіталів до роботи вищого рівня. Його подальші сфери зацікавлень підказують, що він може належати до найвужчого путінського кола. Не можна виключати, що він один з небагатьох, хто дізнався про гібридний план відродження імперії і повернення до біполярного світу від самого Путіна.
Для здійснення таких амбітних планів Путін не міг більше покладатися на високопоставлених бюрократів та військових. Через їх корумпованість та зашкарублість. Тому Прігожин починає створювати паралельні до державних структури. Він охоче погодився з роллю головного опричника при цареві. З «кремлівського кухаря» перейшов у статус найбільш втаємниченого у царевій «кухні». Для здійснення задуму Путіна потрібно було внести сум’яття в інформаційний простір євроатлантичного світу. Виплекати євроскептиків і посварити європейців з американцями. Перед нападом на Україну треба було розколоти українське суспільство на ґрунті мови та історії. Треба було навчитися завдяки сучасним цифровим технологіям та соціальним мережам втручатися і впливати на вибори інших країн.
Для цього мало впізнаваний «кухар» Путіна створив у приміському районі Санкт-Петербурга «Ольгіно» першу фабрику «троллів». Яка мала неймовірний засяг дії. Спеціально підготовлені спеціалісти вміли повести в «правильному» напрямку дискусії на сайтах найбільших видань світу, телеканалів, і виводити своїми атаками з ладу відомі українські інтернет-платформи та офіційні сторінки державних установ. В арсеналі «ольгінських» були і залишаються - дезінформація, крадіжка приватного контенту та виставляння на огляд «брудної білизни» відомих політиків. З часом структури Прігожина виявилися найбільшим авангардом у веденні інформаційної війни.
Ще однією паралельною структурою стало створення, нібито незаконної в Росії, приватної військової компанії «Ваґнер», яка комплектується з найманців. Про її роль в Сирії, Судані і тепер в Україні можна сказати, що це особисте воїнство Путіна, створене для реалізації його задумів і контролю за державними військовими формуваннями та «ополченням» так званих ДНР-ЛНР. Війна проти України внесла свої корективи і тепер в ПВК «Ваґнер» Прігожин рекрутує також з ув’язнених злочинців. При чому ув’язнених за «важкими» кримінальними статтями. Що є ще одним свідченням того, що в Росії практично скасовано судочинство і людей з ув’язнення звільняє не суд, а особисто Прігожин.
Останній акт публічної страти, шляхом розбивання кувалдою голови, нібито за зраду, є найяскравішим і найбільш моторошним свідченням того, що в Росії, починаючи з 1990-х, відбулася кримінальна революція. Початок цієї кримінальної революції виніс свого ставленика Путіна у президенти, а тепер закріпив його в ролі бандитського «пахана», який поширив закони злочинного світу на всі сфери життя в Росії. Відтепер росіянам доведеться остаточно попрощатися з надією на закон і справедливе судочинство. Але одразу треба додати, що це не тільки путінський режим приспав пильність росіян, - це вони самі взяли активну участь у власному закабаленні.
Питання, як так сталося, відпадає, якщо зробити ретроспективний огляд останніх десятиліть. Люди середнього віку добре пам’ятають, як наполегливо в суспільстві впроваджувалася романтизація кримінального життя. Насправді це була не тільки підготовка ґрунту для переходу від хиткої і напівголодної демократії до правління «сильної руки». Десятки серіалів і сотні художніх фільмів, фестивалі блатного «шансону» і життя «по-понятіям», міняли культурну і морально-етичну матрицю споживачів цього продукту. «Бандитський Петербург», «По імені барон» та різного роду серіали про «ментів» практично з молоком матері отруювали свідомість російських громадян. Нав’язували моральне узаконення бандитизму. Призводили до звикання з беззаконням і несправедливістю.
Тепер, коли російське суспільство допустило у своїй країні панування криміналу і практично дозволило ліквідувати демократичні інституції, а Путін стрімко перетворюється на жалюгідного невдаху, на перший план виходять такі як Прігожин і Кадиров. Спочатку в ролі вірних опричників, покликаних тримати в покорі російську масу. Чинити насильство, грабувати і вбивати слабких у зграї. А далі й сам Путін може стати розмінною монетою.
Політолог Аббас Галямов вважає, що Кремль стрімко втрачає контроль над ситуацією, а Прігожин з цього користає. Можливо, він хоче застрахуватися на майбутнє. Посадити Прігожина, для будь-якого з майбутніх президентів буде дуже вигідним кроком, щоб потім все на нього списати. Тому Прігожин перейшов від самопіару до набирання ваги аж до рівня окремого органу влади. Він сам по собі стає великою фігурою. Без прописаних в законі повноважень і статусу. Тепер, окрім приватних військових формувань Прігожин оголосив про створення «Ополчення». Така собі історична алюзія зі «смутою і ополченням». Але це вже буде внутрішня російська історія. Як завжди кривава, немилосердна і безпощадна.
