В сучасному російському непровладному дискурсі намітилася цікава тенденція. Російські ліберали намагаються охарактеризувати Путіна як якусь аномалію. Яка бере свій початок ще з більшої аномалії - більшовиків. А поза цим, начебто, все було чудово, росіяни самі по собі – звичайний народ. Просто сто років тому опинилися в заручниках у поганців.
Непогана спроба, щиро кажучи. Путін вважає розвал СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття». А російські опозиціонери досить дотепно описують сам Союз як велику довготривалу помилку-катастрофу. Ця ідея артикулюється, наприклад, у інтерв’ю російського історика Андрєя Зубова, який останнім часом живе і працює в Чехії. Серед іншого він радить особливо не сподіватися на розвал Росії і лякає перспективою китайської експансії.
Але «не все так однозначно», як говорять класики російської пропаганди. Адже, якщо прийняти на віру цю гіпотезу, то виявиться, що російський народ (чи в цьому випадку просто населення) не має стосунку до останніх більше ста років своєї історії. Бо владу захопила спочатку одна банда (ленінська), а потім інша (путінська). І як тоді мобілізовані блукали сусідніми країнами, так і зараз сотні тисяч «чмобіків» ніяк не можуть пояснити, як і чому вони потрапили в таку халепу.
Що можна сказати з цього приводу?
По-перше, це вже дійсно серйозно. Тому що це і є, власне, приклад грамотного формування «легенди». На яку багато хто купиться в Росії, на Заході, і навіть в Україні. Де теж є немало людей, яким важко визнати очевидне, і вони будуть чіплятися за російське до кінця, особливо в такій формі – у формі нібито «хорошої Росії, яку знищили більшовики». Що вже казати про західного, по суті стороннього, спостерігача.
На відміну від офіційних пропагандистів, які нормалізують ненормальне, цей варіант пропонує вірити, що нормальне існувало в минулому. І це начебто нормальне брати за вихідну точку для «розуміння Росії».
І з цим доведеться працювати, при чому не в звичній манері «мокша-лапті-балалайка». Пора нарешті усвідомити, що це не працює, і що росіяни в деяких речах дійсно були і є ефективними. Інакше з якого дива вони нас поневолили, а не навпаки?
Отже, повертаючись до «аномалії» більшовизму та путінізму, яка нібито обплутала росіян, які тут «ні при чому». В Україні теж були більшовики, і більшовицький підхід до земельної реформи дійсно спокусив багатьох місцевих селян. Тому російська ситуація не унікальна. Більше того, в світі повно прикладів комуністичних експериментів, а деякі з них тривають і досі. А ще були фашистські режими, нацизм і багато іншого, за що ці країни і, відповідно, населення, сплатили свою ціну і продовжують покутувати.
Тобто політичні експерименти правлячого класу ніде не стали індульгенцією для населення, яке в цих експериментах брало активну участь. Тому й комуністична диктатура – це не індульгенція для мільйонів теперішніх росіян, значна частина яких свого часу сприйняла нову владу і влилася в її ряди. Кримінальна більшовицька банда не з’явилася з таємної лабораторії. Зрештою, і Сталін особисто не відбирав зерно під час Голодомору.
По-друге, слід критично оцінити і другу частину цієї легенди – чи все так райдужно було до приходу комуністів? Якщо Росія як імперія несла щось хороше, то що саме і куди? Бо навіть за часів освіченого абсолютизму це був рух протилежний до того, в якому рухалася Європа. Недаремно імперія вважалася жандармом континенту.
Російська імперія, крім балету і «хрусту французкой булкі», запровадила межу осілості для євреїв, вводила кріпацтво в час, коли на Заході його скасовували, знищувала цілі народи, придушувала польські повстання, «втихомирювала» Кавказ, примусово переводила на православ’я уніатів і багато-багато іншого. Тому говорити про нормальність, м’яко кажучи, передчасно. Так, Росія часів імперії – це не войовничий комунізм початку ХХ століття, але явно й не кіношні «кадети-юнкера».
Теза про 100 років безправ’я російського населення – непоганий спосіб психотерапії, щоб виправдати самих себе і дати надію на виправлення. Чи спрацює це як стимул для перетворення – навряд. Ми ж пам’ятаємо, як радянські вчені пояснювали «відставання від Заходу» негативним впливом «монголо-татарського іга», тому і тут швидше за все закінчиться самозаспокоєнням.
Таким чином, замість реального пошуку причин чергового падіння, російська еліта пропонує народу зайти на чергове коло самонавіювання. Росія відставала, бо винні «монголо-татари». Потім СРСР відставав, бо йому передувала відстала Росія. Тоді знову Росія відставала, бо відсталим був «совок». А чому жити буде погано в майбутньому? Правильно, бо путніський режим… І що характерно, «народ» нічого не вирішував увесь цей час, не лише після більшовицького перевороту. Зате справно допомагав своїм царям, імператорам та генсекам придушувати сусідні народи, які хотіли вирішувати і повставали.
Тобто ніяка це не аномалія. Це закономірний наслідок тиранії, коли диктатура змінює диктатуру, розвиваючись по спіралі.
