Земля дедалі швидше перестає бути спокійним та безпечним місцем, в якому «світовий поліцейський» (Америка) дає раду з поганими хлопцями. Тому що погані хлопці, після короткої перерви, знову озброєні ракетами та важкою технікою. Це вже не терористи з 90-тих, які викрадали літаки та організовували точкові удари. Тепер це регулярні армії та уряди, не обмежені жодними рамками пристойності.
Відповідно, нема такого спецпідрозділу, який може швидко вирішити проблему. Хвилі біженців на кордонах, масові заворушення в містах, наступ регулярних і квазі-регулярних частин під виглядом «бунтівників» - таке не вирішується точковими ударами.
Ситуація рухається до глобального протистояння, в якому Захід не може розраховувати навіть на нічию, якщо не перегляне свою концепцію війни. Яка полягає в тому, щоб діяти малими, але професійними і добре оснащеними силами. Досвід України показав, що знову потрібні великі армії. А для великих армій, яка несподіванка, потрібно мобілізовувати багато людей.
Це перевага для бідних суспільств, де людське життя не надто важливе ні для влади, ані в принципі. І величезна проблема для суспільств розвинених, в яких життя індивіда є найвищою цінністю.
Насмілюсь припустити, що росіяни, підживлюючи на Заході різноманітні праві рухи та ідеології, знову переграли самі себе. Тактично воно, звісно, добре – мати ручного Орбана і впливати таким чином на ЄС та НАТО. А стратегічно – не дуже.
По-перше, праві на Заході – це не обов’язково фріки, які боряться з капіталізмом і отримують кошти від Газпрому. Обраний президент Аргентини почав з того, що Китай – зло, а Росія - агресор. Так, це правда, що найголосистіші праві в Європі часто симпатизують Росії (в тому числі і через гроші). І що проблеми України не є «номером 1» для правих в усьому світі. Але стратегічно праві змушені будуть розглядати Росію як загрозу, як тільки вийдуть за межі куцого «антиліберального» електорального поля.
По-друге, реакція на атаку ХАМАСу показала, що антисемітська карта не зіграла. Праві вже виявилися адекватнішими, ніж думали в Москві. А очевидний зв’язок Москви і Тегерана ставить Росію і тих, хто її підтримує, в дуже незручне становище.
По-третє, і це головне на довгострокову перспективу – підтримка правих рухів зміщує акцент в суспільних дискусіях на Заході в той бік, який може стати для росіян фатальним. Це в мирний час добре культивувати серед громадян такі якості як пацифізм, роззброєння і так далі. Але ці якості шкідливі в час війни, коли потрібно переналаштувати громадян зі споживацтва на вбивство ворогів. Якщо Росія хотіла застати Захід розслабленим і неготовим до агресії, то підтримка правих – не найкраща ідея. Для Москви було б краще, якби права частина західних суспільств вважала свої країни «окупованими внутрішнім ворогом», і трактували свої уряди як «чужі» (чим донедавна займалися українці).
Ну і по-четверте, треба розрізняти тих, хто симпатизує правим ідеям, і тих, хто на них паразитує, ще й отримуючи фінансову підтримку з Москви. Це і в нас «дві великі різниці», то чого мазати всіх на Заході одним миром – незрозуміло.
А що зрозуміло – так це важливість симпатій правого електорату на Заході до України та українців. Щоб не було як з Латинською Америкою та «глобальним Півднем», де Москва експлуатує ліву і антиамериканську риторику, а Україні ще треба пояснювати, що ми ніби і білі, але не колонізатори, а дуже навіть навпаки. І що Москва має такий самий стосунок до соціалізму, як морська свинка до моря.
Такер Карлсон з Джорданом Пітерсоном не розкажуть своїй аудиторії, що сучасна Росія – це іслам у виконанні Кадирова, мракобісний атеїзм, рекордне число абортів та побутовий алкоголізм. Але це не означає, що потрібно ненавидіти цю аудиторію. Потрібно працювати з нею, протидіючи Карлсону і Пітерсону.
У нас же виходить як з лівими. Якщо ми знаємо, що ліві – то «москалі», значить ліві в усьому світі, навіть якщо це звичайні соціал-демократи – такі самі «москалі». А якщо по телевізору сказали, що праві – це загроза підтримки України, значить пора ненавидіти правих. А так воно не працює. Нам потрібна допомога Нідерландів, і якщо в Нідерландах перемагають противники чинної міграційної політики, значить треба голосніше говорити про роль Кремля в переправленні біженців з Близького Сходу в ЄС. А не лякати українських глядачів прогнозами «все пропало». Звісно, якщо нам потрібен результат для країни, а не задоволення від процесу для окремих «експертів».
Не треба трактувати всіх правих як Орбана. Навпаки, варто спробувати пояснити правим, що Орбан «стільки захопився» захистом європейської цивілізації, що потрапив в залежність від китайців та росіян. І як головний «оборонець християнства» підтанцьовує Ердогану під час будівництва Великого Турану…
Найяскравіший приклад нашої міжнародної експертизи – це вибори в Польщі і ставлення до партії ПіС. Цілий місяць а то й більше «кращі уми» українського YouTubeрозповідали, що ПіС – праві, тому для України краще, щоб перемогла Платформа. Підтримка з боку Варшави під час війни до уваги не бралася. Діяли просто із марксистською впертістю, коли доктрина важливіша за реальність. І ніхто не попередив, що після проблем із зерном будуть проблеми з перевізниками…
Якщо «правий поворот» на Заході таки відбудеться, нам з таким підходом буде дуже непросто. І це при тому, що ми одна з найконсервативніших країн на континенті. Релігійне традиційне суспільство, готове прийняти всі вимоги Заходу, тільки щоб позбутися росіян і власних корупціонерів.
