До початку повномасштабного вторгнення російська пропаганда жахала нас поняттям «сирійський м’ясник». Це був один з психологічних механізмів впливу на українське суспільство з очевидною метою залякування.
І справді, кадри публічних страт та свідчення очевидців про нелюдські знущання та тортури наводили жах на цивілізовану світову спільноту.
Блукаючі ватаги убивць з групи «Вагнера» та регулярні військові формування Асада з садистським задоволенням руйнували квартал за кварталом заможних і процвітаючих колись стародавніх міст.
Чому так сталося і чи змогли центри опору режиму Асада повернутися хоча б тепер до видимості звичайного життя?
Передісторія
Знищення Алеппо почалася з мирних протестів проти режиму, який відповів арештами, тортурами, побиттям та зникненням протестувальників. Початок війни характеризувало використання сирійською армією тактики колективного покарання: за три тижні літа 2012 року авіація завдала ударів по дюжині точок торгівлі, де жителі стояли в чергах за хлібом. У період з 2012 по 2016 рік населення міста пережило активні бойові дії, бомбардування, голод та блокади, результатом яких стали повністю зруйнована міська інфраструктура та загибель десятків тисяч людей.
До того, як сирійські обстріли та російські авіанальоти зрівняли цілі квартали із землею, змусивши більшість залишити свої будинки, Алеппо був одним з найбільш населених міст Сирії та економічним центром країни. У 2011 році, до початку конфлікту, населення провінції становило близько 4,6 млн осіб.
Алеппо - одне з найдавніших міст світу. Туристи з'їжджалися подивитися на стару частину мегаполісу, визнану спадщиною ЮНЕСКО, забезпечуючи близько 12% ВВП країни.
Влітку 2012 року територія Алеппо стала місцем боїв між силами повстанців та військами сирійського уряду. Згодом місто виявилося розділеним на дві частини: західну, яка перебувала під контролем тамтешнього уряду, та східну, що була за повстанцями. Успіхи опозиції у цій частині міста стали для соратників по всій країні прикладом того, як відвоювати територію у режиму Асада та утримати її. Через ці досягнення і своє економічне і соціальне значення Алеппо став головною надією опозиції. Що далі повстанці просувалися бунтівною провінцією, то сильніше режим боровся за збереження своїх позицій, намагаючись повернути контроль над східною частиною міста артилерійськими обстрілами та бомбардуваннями. Битва за Алеппо стала головною битвою тієї війни.
За чотири з половиною роки — стільки тривали бої за Алеппо — місто було практично повністю зруйноване.
Кривавий російський слід
У 2015 році Росія почала проводити скоординовані масові повітряні атаки по численних групах повстанців, як того просив сирійський диктатор Асад. Через два роки Росія ввела до Сирії наземні війська, що тільки посилило багаторічну кампанію з руйнування Алеппо.
Армія Росії без розбору атакувала і мирне населення, і об'єкти цивільної інфраструктури, і об'єкти, що охороняються міжнародним гуманітарним правом.
У березні 2020 року у звіті ООН Росію звинуватили у скоєнні військових злочинів, здійснених влітку 2019 року, у контексті двох конкретних ракетно-бомбових ударів у сільській місцевості по цивільному населенню. У тому ж звіті дійшли висновку, що російська авіація неодноразово діяла спільно з проурядовими військами, виконуючи цілеспрямовані удари по медичних установах. За твердженнями правозахисних груп, російські збройні сили підозрюються у знищенні 244 медичних закладів та вбивстві близько 7000 цивільних осіб.
Також саме в цей період зійшла чорна медійна зоря головорізів групи «Вагнера». Середньовічні методи тортур і страт стали реальністю як щодо груп повстанців, так і щодо абсолютно мирних жителів.
Світ жахнувся, глибоко стурбувався, але далі стурбованості не пішов.
Відлуння війни
Базові послуги, які раніше надавала держава (електропостачання, водопостачання та утилізація відходів) в мегаполісі практично стали відсутніми. З цієї причини мешканці стали витрачати більшу частину своїх доходів на оплату їх від приватних постачальників, наприклад, на купівлю генераторів.
Частина мешканців повернулася до напівзруйнованих будинків, часто зовсім непридатних для життя.
Ціле покоління дітей виросло без доступу до шкільної освіти.
Нестача робочої сили, пального, електроенергії, обладнання та неможливість імпортувати та експортувати товари через санкції є причинами, через які місцеві підприємці не можуть повноцінно відновити свої виробництва.
Основні виробничі потужності були зруйновані або розграбовані. Внаслідок бойових дій стали непридатними величезні масиви сільськогосподарських земель.
Арабська солідарність
В результаті жахливої кровопролитної війни мільйони сирійців ринули в Європу. Звичайні туристичні човни, переповнені переляканими біженцями, штурмували грецькі острови та тонули біля італійської Лампедузи.
Але ми не чули про те, щоб ті мільйони захлиснули багаті країни Перської затоки. Бо вони там … не потрібні.
Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ, Бруней. Безлімітні потоки нафти дають можливість тамтешнім емірам та султанам їздити позолоченими «Maserati», а простим бедуїнам їсти хліб з маслом.
Незліченне багатство могло дати змогу спокійно, безболісно і з користю для економіки інтегрувати знедолених сирійців.
Рабську працю на новобудовах ОАЕ спроможні виконувати не тільки безправні мешканці Бангладешу, але й вигнані зі свого дому сирійці.
Але занурені у розкіш монархії далі гнівних дописів в соцмережах чомусь не пішли.
Примарне майбутнє
Відновлення з руїн стародавнього міста можливе, але сторони конфлікту та міжнародне співтовариство у ньому не зацікавлені.
Країни Євросоюзу неодноразово заявляли, що не спонсоруватимуть реконструкцію Алеппо, доки не побачать ознак політичної транзакції влади, звільнення політичних ув'язнених та незалежне правосуддя. Санкції США та ЄС проти Сирії є перешкодою для великих західних інвестицій. Підписана ще Дональдом Трампом заборона фінансових розрахунків із сирійським режимом створила ситуацію, де держави-донори, бізнеси та некомерційні організації відмовляються навіть від маленьких проектів допомоги.
Понад десять років війни у Сирії принесли руйнування, які неможливо оцінити за допомогою супутникових знімків чи звітів гуманітарних організацій. Відновлення Алеппо необхідне для довгострокової стабільності та процвітання Сирії. Якщо найважливіше місто країни не може повернутися до життя, яке хоча б віддалено нагадує довоєнне, то майбутнє інших зруйнованих війною міст країни виглядає ще похмурішим.
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA
Оригінальна публікація тут
