Думка про дипломатичне завершення цієї війни витає в повітрі. І не тільки у вигляді ідеї, але й поступової підготовки до цього суспільства. Навіть президент України Володимир Зеленський днями заявив про можливе завершення гарячої фази війни дипломатичним способом уже цієї осені. Треба сподіватися, що подібна заява стала результатом глибокого аналізу міжнародної та внутрішньої ситуації. І виходячи з переконань, що для України найважливішим є життя людей.
Перехід у фазу переговорів, домовленостей і укладення навіть тимчасового перемирʼя містить дуже багато ризиків, обумовлених об’єктивними та субʼєктивними причинами. Як внутрішніми, так і зовнішніми. Почнімо з того, що виходити на переговори потрібно тільки із максимально сильних позицій. А їх можна забезпечити тільки при цілковитій консолідації зі Заходом. Відповідно уряд Зеленського робить усе можливе для розширення міжнародної проукраїнської коаліції. Та її дієвого функціонування. До найбільш важливих внутрішніх чинників належать мобілізація та кількість охочих воювати «до переможного кінця».
Моралі тут не місце
Проте, президентські вибори в США можуть знову докорінно змінити позиціювання сил на світовій шахівниці. Причиною чого можуть послужити ізоляціоністські наміри Дональда Трампа та переведення міжнародної системи безпеки на свого роду «комерційну» основу. Тобто, коли переговори та умови миру опираються не на базові цінності і не прагнуть досягнення справедливості, а все більше нагадують «бізнес-оборудки», вигідні на поточний момент Вашингтону.
Скидається на те, що на Україну очікує ситуація, коли старший партнер наполегливо їй запропонує укласти домовленість із її ж кривдником. І тут дуже багато буде залежати від самих умов замирення. Зрозуміло, що про справедливість і негайне покарання злочинця не буде й мови. А відкладена справедливість може викликати неспокій і навіть заворушення всередині країни.
При цьому людям буде дуже важко пояснити, що морально-етичні принципи в міжнародній політиці, на жаль, давно перестали працювати. Їх, якщо не вбила, то істотно підкосила Realpolitik. Яка передала право визначення справедливості у руки сильнішого. А слабшого задовольнятися тим, що не «згодували» під час чергового великого «ґешефту». Проте, відсутність моральної складової при вирішенні масштабних проблем заклала під усім світом бомбу сповільненої дії. А сума накопиченої несправедливості привела його на грань світової війни.
І все це через майже відсутню систему морально-етичних координат. Бо спробуйте, наприклад, домовитися про щось конкретне з особою, у якої начисто відсутні уявлення про мораль та уявлення про загальнолюдські цінності. З людиною, для якої не існує понять добра і зла, а на першому місці стоїть особиста вигода.
Фактор Дональда Трампа
Бачення Трампом світової політики – це Realpolitik в кубі. Це квінтесенція аморальності у відносинах сильнішого зі всіма слабшими. Це нуль інвестицій в демократію та справедливість. Це система, коли всі права знаходяться на боці сильнішого. А найгірше полягає в тому, що такі підходи можуть на певному етапі ввести в оману навіть переконаних прихильників демократії. Людей, втомлених беззаконням ліворадикальних борців, що довели свої вимоги до абсурду. Які все частіше стали виливатися у вуличні погроми та грабежі. Коли життя і приватна власність не завжди захищені державою. Коли суд виносить вироки, з поправкою на колір шкіри, стать, сексуальну орієнтацію. Коли те ж саме стосується професійного росту, карʼєри і навіть наукової діяльності.
Тільки один приклад. Смерть темношкірого Джорджа Флойда, злочинця, засудженого за розбійний напад і грабіж вилилася у помпезний його похорон у золотій труні. І все тому, що Флойд мав «щастя» померти під час затримання його поліцейськими. А тому його образ відразу набув ореол мученика та жертви поліцейського свавілля з расистським підґрунтям. Як і в цілому рух BLM, який, маючи всі підстави на існування, став все більше занурювати країну в хаос та беззаконня. До всього, це має дуже мало спільного з демократією і рухом за права темношкірих людей.
У звʼязку з цим у значної частини законослухняного американського громадянства виникла думка про необхідність згортання такого виду демократії. Не завжди відкрита і публічно артикульована. Відповідно, на політичній сцені мав обовʼязково з’явитися політик, який би принаймні сміливо озвучив думки, що нуртують в головах цих громадян.
Такою людиною виявився ексцентричний шоумен та мільярдер Дональд Трамп. Який дозволив собі масу неполіткоректних заяв, але які суголоссям відбилися в головах багатьох американських громадян. Які втомилися від «ультралівої» демократії і повірили в «здоровий глузд» і практичність Трампа. Повірили в те, що Трамп поверне Америку до но норми. Повірили, забуваючи, що демократія – це лише процедура, яка дозволяє почути і врахувати думку більшості. Це виборність і змінність влади. Повірили в те, що, коли при владі опиняються непробивні клани, незмінний істеблішмент, то все це можна змінити, проголосувавши за Трампа.
Якщо ж наступним президентом Америки стане Дональд Трамп, то не варто виключати варіанту, коли Вашингтон скерує ультимативні вимоги і до Києва, і до Москви. «Бізнесмен» Трамп захоче все перевести в площину економічної вигоди і апелюватиме до понять вигідно/невигідно. Наплювавши на мораль і етику, і сприймаючи заклики захистити демократію та норми міжнародного права за порожній звук. «Комерціалізація» зовнішньої політики при відсутності морально-етичної складової, може тільки на якийсь час припинити гарячу війну та не допустити вибух чергового конфлікту. Але з часом обернеться кривавою війною світового масштабу. Так, новий президент Америки може змусити Україну на переговори з дияволом. І тут українцям потрібна максимальна консолідація. Бо Україна виходитиме на переговори, апелюючи до таких понять, як закон і справедливість. А проти неї діятимуть цинізм, холодний розрахунок та матеріальний інтерес.
Зеленський проти диявола
Те, що команда президента Зеленського під тиском усього сказаного буде схилятися в бік переговорів – майже доконаний факт. Але багато буде залежати від того, на яких позиціях вступлять в переговори Україна і Росія. Якщо Росії після перемирʼя не буде загрожувати цілковита ізоляція і зашморг санкцій буде теліпатися на її шиї як елемент декору, то вона й надалі висуватиме максимальні вимоги. Вимоги з якими Україна не зможе погодитися.
Якщо американська сторона на час переговорів не полишатиме абсурдну і нездійсненну надію відірвати Росію від Китаю, то Україні уготована роль розмінної монети. Це тільки послабить її переговорні позиції і приведе до відчутних втрат. Перш за все територіальних.
Якщо внутрішньо українська опозиція і надалі робитиме все, щоб президент Зеленський зазнав невдачі, то поразка України невідворотна. Якщо ця ж опозиція вступить у певну змову проти Зеленського з командою Трампа, то це забере в України можливість маневру і поставить перед фактом свого роду капітуляції. Внутрішнє розхитування ситуації із криками про «здачу територій», диктатуру, нелегітимність і таке інше під час переговорів – треба прирівнювати до державної зради. Бо не можна під час боротьби проти диявола дозволяти сумніву закрадатися в серце народу.
P.S.: Україна вже вистояла, а тому перемогла. Подальша доля країни залежить від внутрішньої і зовнішньої консолідації сил. А час для політичної боротьби настане, коли буде мир. От тоді боріться і перемагайте.
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA
Оригінальна публікація тут
