Виборча кампанія до Сейму Польщі, яка триватиме до 15 жовтня 2023 року, вже не раз встигла здивувати світ і самих поляків. Справа в тому, що вибори в Польщі нічим особливо не відрізняються від світових тенденцій, особливо в країнах з фактично двопартійною системою. Зрозуміло, що в Республіці Польща набагато більше політичних партій, але основна боротьба розгортається між умовними лібералами – «Громадянська коаліція» лідерства Дональда Туска, до якої входять його «Громадянська платформа», «Новочесна» і «Зелені», та правою партією «Право і Справедливість» (ПіС).
Попри те, що ПіС вдавалося дві останні парламентські каденції залишатися правлячою партією і також попри нищівну критику опозиції, її популярність за цей час не особливо зменшилася. А тому опозиції довелося шукати нових шляхів і методів, щоб цього разу обовʼязково перемогти на виборах.
Вибір виявився невеликим, тому що в Польщі «ядерний» електорат партій розділився майже пів-на-пів. А тому долю майбутньої перемоги вирішуватимуть буквально кілька відсотків. Не проминули надаремно й кілька скандалів, тісно повʼязаних з курсом та уподобаннями правлячої партії. Особливо щодо реформи судівництва, заборони абортів або ж місця Польщі в Європейському Союзі. Саме через це багато експертів вважають, що ПіС зможе й надалі керувати Польщею, якщо укладе угоду з малими парламентськими партіями. Такими, наприклад, як Polskie Stronnictwo Ludowe («Польська селянська партія») або навіть партія «Третій Шлях». Обидві політичні сили мають своїх виборців в основному на селі. І що важливо, ПіС так само користується особливою підтримкою у сільського населення.
А от «Громадянська коаліція» є відомою як ліберальна політична сила з підтримкою у великих містах. І от Дональд Туск вирішив зламати цей стереотип і поборотися за сільський електорат. Правда, завдяки своєму екстравагантному і нестандартному рішенню, він може втратити голоси міських лібералів і нічого не здобути на селі. Про що мова?
Польський політичний спектр завжди вирізнявся «яскравими» фігурами, що майстерно піарилися на захисті прав аграріїв. «Самооборона» Анджея Леппера, напевно, найбільш виразний приклад такого роду селянсько-популістської партії. Її харизматичному лідеру довший час вдавалося видавати себе за «свого» у селян і «каламутити політичну воду» в країні. А коли наверх вилізли його незвичайні звʼязки з Росією та диктатурою Лукашенка, політик вкоротив собі віку.
Але святе місце не терпить порожнечі. У 2015 році стартувала нова зірка аграрного популізму – Міхал Колодзєйчак. Простий хлопець без вищої освіти взяв курс на те, щоб стати «молодим Леппером». Через що і кого йому тільки не довелося перейти. У 2015 році він за списком ПіС (!) став радним ґміни, але такий рівень не міг задовольнити молодого й амбітного політика, - і він збунтувався проти «свого» уряду і партії, яка його висунула. Беручи приклад зі свого гуру Леппера, Колодзєйчак почав зі справжніх шоу, використовуючи відрізані свинячі голови та нищення продуктів під час протесту у Варшаві.
«Agrounia» Колодзєйчака вимагала від уряду Моравецького, щоб 50% продовольчого наповнення польських супермаркетів було місцевого виробництва. Вимагала маркування продукції в магазинах прапорцями країн, які її виробили. Під час протестів Колодзєйчак вдавався до блокування доріг і влаштовував галасливі шоу. Все це мало, до певної міри, успіх у польських аграріїв, які дійсно потребували захисту і підтримки в умовах «зарегульваного» сільськогосподарського законодавства Євросоюзу. З другого боку, подібного роду «захист» переконував сільгоспвиробників в тому, що їхні біди виникли через диктат єврочиновників і відсутність доброї волі у національного уряду. Умови для творення нової партії а-ля «Самооборона» були готові.
Колодзєйчак спочатку зареєстрував платформу «Agrounia», а потім, породивши ще кілька дотичних політичних сил, перетворив її в 2023 році на окрему політичну партію. І знову почався пошук союзників. У майже всіх партій, з якими пробував співпрацювати Колодзєйчак, залишався неприємний «післясмак». І не безпідставно.
Міхал Колодзєйчак, як і його покійний гуру, часто задивлявся на Схід. Його інтервʼю російським пропагандистам «Спутник» і «ТАСС» масово розходилися інформаційним простором та використовувалися росіянами в боротьбі проти ЄС та Польщі. Наприклад, коли «Agrounia» вимагала відновлення контрактів з Росією і скасування торгового ембарго проти неї. Натомість домагалася посилення контролю за товарами з України. І це все в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Вже тільки сама такого роду риторика шкодила українсько-польській солідарності у надзвичайно важкий час.
Здавалося б, подібного типу політики мали б бути відсунуті якнайдалі на маргінес. Особливо Колодзєйчак, якому через співпрацю з проросійськими середовищами та дивну епатажність відмовили у передвиборчому блокуванні буквально всі партії. У відповідь на що той заявив, що всі вони просто хочуть разом з ПіС правити Польщею. На цьому, напевно, все б і завершилося, якщо б не пропозиція ліберальної і нібито проєвропейської «Громадянської Коаліції» Дональда Туска.
Як грім серед ясного неба, і найбільше для прихильників ГК, прозвучала інформація, що Міхал Колодзєйчак буде балотуватися до Сейму за списком Громадянської Коаліції. Він буде значитися першим у списку «Коаліції» в окрузі № 37. А ще буквально місяць тому Колодзєйчак заповзято критикував опозицію і Дональда Туска, а тепер заявляє, що «третьої каденції ПіСу на селі ми не витримаємо. А якщо не витримає село, то не витримає і місто». Тепер, опинившись в команді опозиції, Колодзєйчак твердо переконаний, що разом з ГК вони «відібʼють у ПіСу село». І це та сама людина, яка зовсім недавно звинувачувала Туска в тому, що той «відкинув Польщу на кілька століть назад, зробивши її кочівною».
Все ж тому, що опозиційна Громадянська Коаліція не погребувала таким «кадром», є одне пояснення. Його можна легко відчитати у словах самого Дональда Туска: «Єднаємося зі середовищами, з якими не завжди було по дорозі, з людьми, які мають інші погляди, аніж я. Але мають те саме переконання, що й більшість польок і поляків. Знають, щоб повернути цінності в Польщі, треба реалізувати мету — а тією метою, тією дорогою до відновлення Речі Посполитої, є усунення ПіСу і Качинського». Тобто альфою і омегою теперішньої опозиції в Польщі є не ідеали та принципи, не боротьба програм, а трюки, які допоможуть їй прийти до влади.
За висловом однієї з польських експерток, опозиція погодилася взяти до своїх лав Колодзєйчака через його «антипісизм». А той завзято почав поливати брудом і ПіС, і особисто Ярослава Качинського. Використовуючи примітивні прийоми, заявляючи, що особисто Качинський видає накази поліції переслідувати його родину. Поява подібної якості політики і політиків в середовищі опозиції може зіграти з нею поганий жарт. Вже зараз недавні прихильники «Agrounia» заявляють про зраду партії Колодзєйчаком і демонстративно спалюють жилетки з її логотипом. Це означає, що нічого доброго Громадянській платформі від села сподіватися не варто. А от над можливою втратою голосів своїх ліберальних прихильників та справжніх друзів України через неперебірливість у звʼязках треба задуматися.
Ще кілька подібних «союзів» і передостанній бій за Польщу може виявитися останнім в політичному житті лібералів.
ПС. Варто звернути особливу увагу на те, що проблеми сільськогосподарських виробників у Польщі за своєю «детонаційною» силою, стоять чи не на першому місці поруч з історією. Якщо раніше непроговорені історичні кривди могли на довго зіпсувати відносини між Польщею і Україною, то тепер, напередодні виборів, Колодзєйчак і Ко можуть дуже швидко звести до нуля без перебільшення чудові відносини між поляками і українцями, що склалися під час цієї війни. Відверто засмучує і поведінка польської опозиції, яка піддавала владу ПіС нищівній критиці, де не було місця для поправок на труднощі, викликані епідемією ковіду та повномасштабною війною Росії проти України. Ніби ціни на продукти та енергоносії здорожчали тільки у Польщі, а причина цього – погане керівництво ПіС, а не війна Путіна. Тепер, коли критики обʼєднали сили, то може виявитися, що винною у всіх негараздах є Україна.
