«Помолимось за святого Вселенського архієрея Франциска Папу Римського, і за блаженнішого Патріарха нашого Святослава…». Ці слова декілька разів на літургії чує кожен прихожанин УГКЦ.
Але останні публічні заяви Папи Франциска спонукають задуматися – а чи чує Матір – Церква нас, своїх духовних дітей?
Складається враження, що церковники грають в якусь дивну гру, де всі роблять вигляд, ніби нічого не відбувається. Папа вдає, що не чує волання про допомогу і закликів нарешті визначитися, на чиєму він боці. Греко-католицькі ієрархи поводяться так, ніби Папа підтримує Україну. Парафіяни вдають, що повністю покладаються на своїх пастирів.
Цьогоріч перед Великоднем Святий Престол прийняв відверто маніпулятивне рішення, що у символічній Страсній дорозі навколо Колізею хрест нестимуть дві жінки – українка та росіянка. Тоді це викликало хвилю обурення, але все списали на нерозуміння, інфантильність та старечу забудькуватість наслідника святого Петра на землі. Та й воєнні події в країні розвивались так динамічно, що було не до того.
І ось нещодавно Папа розсипався компліментами на адресу російського народу та Достоєвського, який буцімто надихає його думати про християнство. Ще раніше була заява, що дочка запеклого російського фашиста Дугіна — невинна жертва війни, і ми маємо про це пам’ятати.
Мені, як вірянину УГКЦ, особливо прикро, що все це відбувається на фоні хороших взаємин очільників обох церков та обопільному розумінні ситуації.
Річ в тім, що Хорхе Бергольйо до обрання Папою був авторитетним кардиналом та архієпископом Буенос-Айреса, а Святослав Шевчук на початку 90-тих в Буенос-Айресі навчався.
В 2013 році, коли Бергольйо було обрано Папою, предстоятель Святослав неодноразово наголошував в інтерв’ю, що понтифік добре обізнаний з історією та завданнями УГКЦ. Ба більше, Вселенський архієрей у сімдесятих прислуговував отцеві Степану Чмілю і йому добре відомий український обряд літургії. Тобто Папі точно не потрібно довго крутити глобус, щоб зрозуміти, а де ж та Україна знаходиться.
Так сталося, що перша з початку війни особиста зустріч понтифіка і Блаженнійшого Святослава відбулася на фоні чергових сентенцій Папи до нащадків Достоєвського, на якій Папі символічно подарували шматок міни з Ірпіня.
От цікаво, а на тій зустрічі предстоятель Святослав розповів Папі, що це не просто війна, а екзистенційна війна з абсолютним Злом? Зі Злом, в якого тисячі ядерних ракет, найпотужніші з яких гордо іменовані “Сатана”? Чи сказав Блаженнійший Святослав, що країна у стані війни читає Старий Завіт, а не Новий? Що у стані війни немає місця і часу підставляти ліву/праву щоку?
Чи повідомив очільник УГКЦ, що такими регулярними маніпулятивними заявами католицький Ватикан на пару з шиїтським Іраном та глибоко атеїстичною КНДР стає негласним союзником Росії?
Відповіді на ці та інші питання я у прес-релізі за підсумками зустрічі не знайшов.
А хочеться, щоб часточка молитов за Папу Франциска з усієї 5,5 — мільйонної пастви УГКЦ була за дійсно достойного лідера Католицької Церкви, а не любителя облудної російської пропаганди.
