Те, що роблять на лінії зіткнення українські захисники, давно затьмарює найкрутіші сценарії голлівудських блокбастерів. Попри великий тиск та постійні удари росіян, в десятках точок фронту наші військові не тільки витримують їх, а й завдають точних і результативних ударів у відповідь. Наразі українському командуванню вдається балансувати сили й засоби між важкими оборонними боями та підготовкою для контрнаступу. Але успішність обох операцій буде залежати від швидкості підтримки партнерів.
Кожного дня ми чуємо чи читаємо про активний наступ російських окупаційних військ (далі - РОВ). Хтось очікує великої атаки найближчим часом, інші вже розказують про провал. Проте не варто очікувати великих атак, як було рік тому, а їх відсутність оцінювати як провал. Росія наразі не має сил та засобів атакувати по всьому фронту, вона більш адекватно оцінює нашу силу і можливості, Сили оборони України не дозволяють РОВ розгорнути велику наступальну кампанію.
Тексти та новини, що наступ вже провалився, дуже маніпулятивні й далекі від адекватного аналізу ситуації на фронті. «Ми завдали болючого удару РОВ», «вони не зможуть відновитись, бо не мають резервів та техніки» - це не відповідає дійсності. Скільки б у нас не називали російське керівництво дурним, воно вчиться на своїх помилках (добре, що повільно).
Крім Вугледара, росіяни ніде не кинулись в лобову атаку великими силами, щоб попробувати прорвати фронт. Вони промацують нашу оборону, шукають найслабше чи найважче в обороні місце, і методично б’ють туди.
У них достатньо резервів, як людських, так і техніки, для великих атак, але зараз немає можливості провести таку атаку. Якби в січні РОВ почали великий наступ (такий, як уявляють люди й «експерти»), то вже зараз вони були б змушені оборонятись в районі Луганська та Попасної.
Наразі росіяни використовують тактику витіснення і малих кроків з локальними атаками. Тому часто активізацію їх дій не сприймають як наступ, бо немає великої кампанії. Активізація наступальних дій росіян відбулась в третій декаді січня. Вони пробували розгорнути атаку на кількох напрямках одночасно, але це їм наразі не вдалось. Тому головними напрямками для удару обрано Бахмут, Лиман та Вугледар.
У Вугледарі росіяни були розгромлені, але це не означає, що вони зупиняться. Вугледар для них стратегічно важливий, тому РОВ будуть і далі зрівнювати місто із землею. Також будуть пробувати прорвати фронт на північ та захід від Вугледара, щоб нівелювати перевагу захисників. Атаки в районі Бахмута та Кремінної дали свій результат. Незважаючи на втрати, росіяни просуваються вперед, і це дозволяє їм планувати наступні атаки.
Росія дуже хоче розпочати мирні переговори та зафіксувати ситуацію на фронті. Тому буде збільшувати тиск на наших партнерів щодо початку переговорного процесу. А за цей час вони планують окупувати більші території.
Майбутні потенційні дії росіян можна розділити на глобальні (вся лінія фронту) та локальні (окремі напрямки). Для атаки по всьому фронту (2500 км) вони не готові:
· Наразі з території Білорусі найбільший ризик - це авіа удари, ракетні пуски та використання дронів-камікадзе. Перспектив для проведення сухопутної операції в найближчі 3-5 тижнів немає.
· Загроза великої операції зі сторони Чернігівської й Сумської областях відсутня через малу кількість людей та техніки. Вони будуть далі обстрілювати нашу територію. Далі будуть діяти ДРГ, можливі малі атаки, щоб спровокувати використання резервів СОУ та відвернути увагу від інших напрямків.
· Атака на Одесу – це чергове самогубство. Херсон вони можуть тільки обстрілювати.
У районах, прилеглих до Чернігівської та Сумської областей, є від 11 до 15 тисяч військових. Вони не безпосередньо на кордоні, а в частинах, полігонах та польових таборах. Важливо розуміти, що частина, а інколи й половина російських військових на кордоні, це строковики. Їх активно використовують для забезпечення військ та охорони, але наразі не відправляють в Україну.
На полігонах біля кордону з Харківською, Донецькою та Луганською областями сконцентровані більші сили. Готові з’єднання заводять на окуповану територію та готують до атак. Загалом на окупованій території Росія сконцентрувала від 340 до 360 тисяч військ. Це з урахуванням Криму. Але в них дуже різний рівень підготовки та забезпечення. Є велика проблема з офіцерами та командирами загалом.
Таку кількість особового складу наразі не можуть повноцінно забезпечити технікою. А це, відповідно, не дозволяє розпочати великі атаки. Інформація від Financial Times про підтягування літаків та гелікоптерів до українського кордону для нових атак виглядає більше як страшилка. Чому? Та тому, що на своєму піку готовності (рік тому) російська авіація не змогла виконати своїх завдань і отримати домінування в небі. Українська ППО справляється з російськими атаками, а для того, щоб від авіації результат був більший, ніж зараз, треба знищити нашу повітряну оборону. Цього не вдалось рік тому і не вийде тепер.
· Також читайте: Красиве самогубство. Масований удар російської авіації
«Основні зусилля зосереджує на веденні наступальних дій на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Шахтарському напрямках*.», – так про дії РОВ пише Генштаб ЗСУ.
* Шахтарський напрямок – це Вугледар і район оборони навколо міста.
Що хочуть досягнути своїми діями РОВ:
Три річки
Річка як природна лінія фронту дуже добре допомагає захищатись і тримати свої позиції. Тому зараз росіяни будуть намагатись витіснити Сили оборони за три річки. В Луганській області завдання номер один - витіснити СОУ за річку Чорний Жеребець та знову окупувати Зарічне, Торське, Терни. Це дозволить далі розвивати атаку на Лиман та Ямпіль.
Друге завдання, яке ставлять РОВ - витіснити нас за річку Оскіл. Для цього вони готуються атакувати Куп’янськ з півночі. Війська вже готові до атаки й очікують вдалого моменту. Але СОУ роблять все, щоб цей момент ніколи не настав, та б’ють по скупченнях сил та засобів. Ще один напрямок удару - на Борову. Але тут у РОВ великі проблеми з просуванням і подоланням нашої лінії оборони.
Третій етап витіснення СОУ, який планують росіяни - відтіснити за річку Сіверський Донець, окупувати Лиман, Ямпіль, наблизитись до Слов’янська та перерізати трасу Ізюм-Слов’янськ. Попри успіхи в кінці січня, наразі ситуація не така критична, як би хотіли росіяни. Українські захисники змогли зупинити просування, а на окремих ділянках відкинути ворога на попередні позиції.
Білогорівка
Для РОВ важливо витіснити наші сили із території, що в Луганській області та нависає над Лисичанськом. Знаходження там СОУ сковує дії росіян в цьому районі та навіть біля Кремінної. Після окупації Білогорівки РОВ планують атакувати Сіверськ. Паралельно планують розвинути наступ на це місто зі сторони Бахмута. Також окупація Білогорівки дозволить їм тиснути на наші війська, що зараз біля н.п. Діброва на іншому березі Сіверського Дінця.
Слов’янськ
Рожева мрія окупантів, яку вони вважають, що зможуть втілити після окупації Бахмута. За задумом ворога, окупація цього міста дозволить надалі розвинути їм наступ зразу у трьох напрямках. На Сіверськ з подальшим наступом на Слов’янськ. На сам Слов’янськ та Костянтинівку, через яку вони планують зайти в Краматорськ, і далі на Слов’янськ. Допомагати атакувати мають ті сили, що за планом мають прорвати оборону Авдіївки. Таким чином окупанти хочуть оточити місто з чотирьох сторін. Якщо темп просування росіян збережеться, то це можливо зробити десь у 2027/28 роках.
Піски та Мар’янка
Це два стовпи української оборони, які відіграють дуже велику роль в стримувані РОВ. Незважаючи на знищення села та його окупацію, далі від Пісків росіяни не просунулись. Попри велику кількість атак і бажання прорватись до Покровська, наразі результатів немає. Мар’янка та район оборони біля неї теж став їм поперек горла. Місто знищене, але захисники тримаються і, попри десятки атак окупантів протягом доби, не дозволяють прорватись в сторону н.п. Курахове і на трасу до н.п. Покровське. Тут були дуже активні бойові дії протягом січня, але просунутись в перед не вдалось. Після перегрупування РОВ активність наступу на цих напрямках знову зросте.
Запоріжжя
Фронти у Запорізькій області - це гра нервів. Наразі спроби росіян просунутись нічого їм не дали. Всі їхні дії викликані страхом контрнаступу СОУ в сторону Мелітополя і Бердянська. Вони прикладають дуже багато зусиль, щоб покращити свої ліні оборони та логістику. Проте війська наразі не готові до великих атак. Локальні бої на ЛБЗ будуть з кожним тижнем спалахувати все більше.
Висновки
Російські окупаційні війська вже активізувались. Наступ триває, він не такий великих як рік тому, але не менш кровопролитний та небезпечний. Прорив будь-якої ділянки фронту може спричинити проблеми для Сил оборони України. Дії росіян свідчать про готовність командування до затяжних боїв. Очікувати великих операцій на 100 тисяч і більше військових не варто. Вони мають людський ресурс, який готові кидати в «м’ясорубку» та надіються що зможуть «пересидіти» нас.
