З 24 лютого Білорусь та диктаторський режим Лукашенка є безпосередніми учасниками агресії проти України. Білоруські «добровольці» брали активну участь у вбивствах українців, а армія виконувала роль обслуговуючого персоналу для росіян як на території Білорусії, так і на окупованих територіях України.
Тому до завершення війни та нашої перемоги кордон з Білоруссю буде лінією фронту. Наразі без активних бойових дій, але фронтом, який в будь-який момент може запалати.
Також варто розуміти, що мета Кремля (та Росії з Путіним) не просто окупація України, а знищення нас як нації. Тому якщо перший варіант – окупувати, не вийшов, то включився другий - знищити чи максимально зруйнувати, створити гуманітарну та економічну кризи.
Точно сказати, що імовірність нападу така чи інша, складно. Бо для того, щоб він відбувся, має скластись багато факторів як в Україні, так і Росії. Проте окупанти точно готуються до ударів, і це відмітили публічно в Генеральному штабі ЗС України.
Повторний напад з території Білорусі не варто розглядати через призму проведення успішної військової операції із захоплення та окупації великої території. Чому? Бо з військової точки зору напад на Волинську та Рівненську області, про які зараз багато говорять, дуже складна операція. Якби вона була простою, то її б намагались втілити ще в лютому 2022 року.
Тому зараз акцент росіян – це інформаційний тиск, залякування та намагання викликати паніку (наївні J). З тими силами й засобами, які в них є зараз, неможливо в найближчі пару місяців організувати потужний удар. Росіяни пробують через інформаційний тиск на українське суспільство впливати на рішення армії, щоб та перекидала туди резерви та не посилювала тиск на інших активних ділянках фронту.
Сили оборони готові до удару на цій ділянці фронту та мають сили й засоби, що не дозволять росіянам легко просунутись вперед. Також відпрацьована схема посилення різних ділянок фронту за різних обставин, налагоджена логістика та є розуміння, як діяти при різних сценаріях розвитку.
Чи є сценарії, за якого Росія може досягнути бажаного при атаці з Білорусії? Так, він є. Проте він дуже складний, багаторівневий, та сильно залежатиме від високого рівня координації різних родів військ. Якщо проаналізувати дії росіян в останні вісім місяців, то втілити його практично нереально, адже для цього треба створити практично нову армію.
Але наголошу, що тут мова про захоплення та окупацію Волинської й Рівненської області й знищення Сил оборони на цьому напрямку. Саме цей сценарій малоймовірний.
А постійні обстріли населених пунктів цих областей, як було та є на Харківщині, Миколаївщині та Запоріжжі - цілком імовірні. Активізація дій російських сил спеціальних операції, знищення нашої логістики та інфраструктури, проведення терористичних актів та руйнування критичної інфраструктури вже почали реалізовувати.
Для наступу великих з’єднань із території Білорусі є обмежена кількість напрямків удару - через ландшафт прикордонних територій. Російські війська будуть змушені рухатись десятки кілометрів по визначених дорогах та не зможуть розгорнутись у бойові порядки. Фактично їх буде чекати така ж доля, як в лютому на Чернігівщині.
Хоч якийсь успіх росіян можливий тільки за такого ж сценарію, як в лютому-березні: сотні одиниць техніки та десятки тисяч людей ідуть в лоб на багатьох напрямках і не рахують втрати, аби вийти на конкретні позиції та закріпитись. Для цього їм треба зібрати мінімум 30-40 тисяч ударного угрупування, яке зможе більш-менш координовано одночасно рухатись на різних напрямках, щоб розмазати наші резерви.
Ми готові до цього сценарію. Проте треба розуміти, що у випадку прориву Сили оборони будуть використовувати мобільну оборону, а не стояти до останнього на теперішніх позиціях.
Одним зі сценаріїв, які на мою думку розглядаються, є одночасна активізація фронту на всю його ширину, а це понад 2500 км. Пошук найслабшого місця, його прорив та подальший вихід на оперативний простір. Саме для цього Росія намагається набрати таку велику кількість мобілізованих - щоб не рахувати втрати.
І тут варто пам’ятати, що війна вже триває на всій території України, а не в Луганській, Донецькій, Харківській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях та Криму. Заяви про активізацію військ в Білорусії не повинні викликати паніку чи страх. Сили оборони готові до будь-якого сценарію, і для активізації фронту на всю ширину ми маємо резерви, що готові знищувати ворога.
