Складається враження, ніби окрема категорія українських чиновників вирішила, що наше світле майбутнє в європейській унії нікуди від нас не дінеться, тому можна поступово повертатися до справ, за які традиційно б’ють по руках. В демократичних суспільствах.
Politically exposed persons (політично відомі особи) - це особи, яким довірено важливу державну функцію. PEP зазвичай представляють вищий ризик потенційної участі в хабарництві та корупції через свою посаду та вплив, який вони можуть мати. До PEPсів належать високопоставлені політики, члени парламенту, вищі урядові, судові чи військові посадові особи, керівники державних корпорацій, політичних партій.
Коли така особа або хтось з його рідні відкриває рахунок в банку і починає проводити фінансові операції, то стає об’єктом особливої уваги фінансового моніторингу банківської структури.
Операціям PEPсів одразу присвоюється рівень високоризикованих, а для роботи з такими рахунками з них вимагають значно більше підтверджуючих документів про походження коштів.
Будете здивовані, але така норма донедавна працювала в українських банках, і неабияк дратувала сильних і впливових світу цього.
Тому на світ з’явилась постанова НБУ № 74 від 17.06.2023 року «Про внесення змін до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», якою вносяться зміни щодо обслуговування такої категорії клієнтів:
- банкам заборонили без об’єктивних причин безпідставно відмовляти в проведенні фінансових операцій таких клієнтів;
- банкам в 6 разів підняли планку по об’єму фінансових операцій, з якого вони повинні встановлювати походження коштів – з 200 тисяч гривень в квартал до 1,2 мільйона гривень в квартал.
Тобто простими словами 75-річна мати типового чиновника може спокійно раз в три місяці покласти на рахунок в банку 1,2 мільйона гривень, і нікому не пояснювати, де вона їх в поважному віці взяла.
А через квартал знову повторити таку ж фінансову операцію в іншому банку.
І ніхто не має права спитати, скільки полуниці та петрушки вона продала на ті мільйони.
Ця постанова кардинально змінює нагляд за рухом коштів.
І дуже негативно впливатиме на кінцеві релізи європейських експертів, які звітують про виконання Україною зобов’язань щодо протидії у відмиванні брудних коштів.
Традиційно заглянемо за паркан, як там у наших сусідів.
Відповідно до закону про протидію відмиванню коштів і фінансуванню тероризму, польські банки зобов'язані перевіряти всі суми від €15 тис. на місяць, що надходять на рахунки фізичних і юридичних осіб. Це правило діє і для поляків, і для нерезидентів.
Але якщо у банку виникнуть сумніви стосовно суми, навіть вдвічі, а то й втричі меншої від гранично дозволеної, він може попросити клієнта надати додаткові документи, що підтверджують джерело цих коштів.
До війни внесення €4 тисяч готівки на рахунок вже вважалося підозрілою транзакцією, і компетентні польські органи інформували про це українську податкову.
Українські 1,2 млн гривень в квартал – це приблизно €11 тисяч в місяць і вписується в рамки польського фінансового моніторингу. Ніби все за європейськими лекалами.
Але Річ Посполита не перебуває в стані війни. ВВП Польщі за 2021 рік становив 679 мільярдів доларів, тоді як України - 200,1.
Очевидно, що в Польщі значно більший прошарок середнього класу, який може дозволити собі оперувати такими сумами.
А ми матимемо ситуацію, коли типовий чиновник типової інспекції з окладом в 150 доларів абсолютно легально матиме на рахунках десятки тисяч тих самих доларів.
На мою думку, це суттєвий крок назад, спрямований на цементування можливостей легалізації коштів, отриманих незаконним шляхом.
