Дискусія про майбутню кримськотатарську національну автономію отримала цікаве продовження – в «широкі маси» запустили архівні кадри з 2014 року, коли кримськотатарська делегація відвідала російський Татарстан, обговорюючи майбутнє «в новій конфігурації», після захоплення Росією Криму.
І поки учасники дискусії з цікавістю вивчають, хто з тодішніх делегатів і від якої патріотичної української партії став депутатом Верховної ради України, наскільки їхня риторика для українського споживача відрізнялася від риторики переговорів з новими перспективними союзниками, варто визначитися з деякими дефініціями.
Перш за все з поняттями ідентичність та лояльність.
Адже всі ми не раз чули тези про те, що кримськотатарський народ не має практично нічого спільного з татарами, тим більше із російськими. Цілі відео-уроки люди знімали, в яких розказували про автохтонних половців, про мізерний відсоток власне татар в етногенезі Криму, про свою, окрему і неповторну культуру. І що киримли – мало не найлояльніша до України група на Кримському півострові.
Якось це все не сильно перешкодило «наводити мости» в час, коли Путін відрізав від постреволюційної України шматок за шматком.
Так от, про ідентичність та лояльність.
Ніхто зараз не візьметься відповідально прогнозувати, яка доля чекає імперії та національні держави в найближчі десятиліття. Їхню смерть пророкують вже давно, але вона ніяк не наступає, як і «фукуямівський» кінець історії. Теоретично, в далекому майбутньому – це будь ласка, такий прогноз, а швидше філософські роздуми – прекрасна база для дискусій на тему «яка кримськотатарська автономія нам потрібна».
Що ж стосується ближчої перспективи, то кращим варіантом залишається вивчення минулого. Особливо, якщо це минуле передбачало якраз існування декількох рівнів лояльності. І складну ідентичність.
У цьому, до речі, в українців величезний досвід. Українці довго жили в імперіях, тому могли бути одночасно і «хитрими малоросами», і лояльними підданими Російської імперії. Або русинами-галичанами, українським «П’ємонтом», і в той же час - «тірольцями Сходу» для улюблених Габсбургів. А ще вміли тримати патріотичну дулю в кишені, будуючи соціалізм в СРСР.
Нехай вибачать мені кримські татари, які щиро підтримують Україну і вважають автономію потрібною, але той, хто пережив пожежу, буде робити свій будинок безпечним. І поведінка лідерів кримськотатарського народу тут не є якимось визначальним фактором. Адже ми всі були свідками того, як через Автономну Республіку Крим Росія роками розхитувала Україну. Ми бачили, як вимоги «почути Донбас», тобто наділити групу людей якимись особливими привілеями, стали приводом для вторгнення.
Ми, українці, знаємо, як працює подвійна лояльність. І наш історичний, і зовсім свіжий досвід говорить, що давати якійсь групі преференції в обмін на лояльність – це дорога в один кінець. В результаті обов’язково формується група «національних / регіональних лідерів», професією яких стає торгівля з центром. Більше преференцій в обмін на спокій. Було, бачили, і навіть самі колись пробували.
Українська еліта, якщо вона планує в горизонті принаймні декількох десятиліть, просто не має права знову наступати на ці граблі. Жодних окремих статусів для жодної групи. Ніяких регіональних, етнічних, релігійних анклавів бути не може. Всі громадяни вільні висловлювати свої погляди, сповідувати свою релігію, розвивати культуру. Але це право кожного громадянина, в якій сім’ї він би не народився.
Саме тому, при всій повазі до киримли, Україна не може дозволити собі таку розкіш, як національно-територіальні автономії. Навіть якщо представники кримськотатарського народу їздили в Татарстан за дорученням української розвідки. І навіть якщо вони завжди вірні тільки Києву, а Стамбул для них – лише місце пересадки під час авіаперельотів.
І на Закарпатті ми собі цього дозволити не можемо, знаючи, що не всі угорці підтримують Орбана. І на Буковині, при всій нашій любові до Румунії.
Єдине, що можна дозволити собі в цій ситуації – порадити всім нам ретельніше приглядатися до реєстрової національної еліти. Бо іноді неприємні речі трапляються, але ж життя триває.
