Зразу хочу зауважити, що як кіно (в сенсі подивитись-відпочити) – стрічка чудова. Хто ж не любить картини Мела Гібсона, його «Патріот» і «Хоробре серце», з яких переважно і складається вітчизняна новинка. Польський фільм «Вогнем і мечем» теж непоганий, від нього так само трапляються «пасхалочки». Не всім бути геніями, не всім творити свій шедевр і бавитись в мистецтво. А ігрового кіна треба багато, хтось мусить і таким ремеслом займатися. З цим все в порядку, принаймні що стосується позитивних персонажів, які зіграні просто прекрасно. Негативних же традиційно грають настільки паршиво, що мимоволі згадуєш перші паростки українського кінематографу – цей театр без антракту і розуміння того, що кричати не потрібно, це не сцена.
Так само і претензії стосовно того, що в художніх фільмах трапляються історичні нестиковки, серйозно сприймати не слід. Для картинки і динаміки можна багато чим пожертвувати. В останньому «Індіані Джонсі» нацисти з кулемета стріляють по стародавніх римлянах, які ведуть облогу грецьких Сиракуз – і нічого. Кумедно.
З типажами взагалі все супер. Глядач, щоб довго не вникати, мусить одразу за щось вхопитися. Стоїть косплеєр Яна Собєського – зразу ясно, що це «головний поляк». Для цього й існують стереотипи.
Але в міру. З історичними стереотипами, особливо в такий час, бажано б працювати якось вдумливіше. І мова не про соціальний аспект, не про Довбуша як «народного месника» в стилі радянської пропаганди. Все це у фільмі вдало оминули, за що авторам повага.
Мова про рафіновану совкову полонофобію, чисту, як сльоза комсомолки.
Спроба зробити глобально винними росіян, які з цього всього хотіли скористатися, була. Але «для галочки». Це ніби фінал «Вогнем і мечем» помістили десь посередині фільму, щоб нагадати, що і тут Москва нагидила.
Було також і намагання показати, що етнічна приналежність – не «вирок». Це вже добре. З євреями це навіть вдалося, завдяки колоритному персонажу мандрівного мудреця, який урівноважив і переважив класичний образ іншого героя - лихваря.
А от з поляками – повна катастрофа. Суцільні ідіоти, вампіри та садисти. Настільки карикатурні, що мимоволі задумуєшся, чи не 70-ті роки надворі. Де Будьонний? Де комуністи? Коли це все закінчиться і на Галичині зійде сонце «Золотого вересня»?
Є один позитивний герой-поляк. Це член ватаги Довбуша, але він не рахується. Цей персонаж - як тупий непотрібний хохол або узбек в радянському партизанському загоні. Його роль – загинути, щоб російський герой Альоша дійшов до Берліна. На відчіпного.
Взагалі дивує чіткий водорозділ на польських гнобителів і українських жертв. Ніяких тобі українців на службі в панів. Жодних поляків, які б не були елітою. А де пограничні персонажі? Навіть реальний, а не кіношний Іван Гонта перед тим, як стати народним месником, працював охоронцем на польських панів. А тут така чистота сюжету, як в «Аватарі».
Так воно, зрештою, і вийшло - вирізали поганих поляків, після чого показали фінальний титр «боротьба триває»… Шкода. Були всі можливості: цікавий сюжет, гарна картинка – щоб донести якусь складнішу ідею, аніж «тут наша земля». Це якби і так ясно.
І про прибутки. Українські ЗМІ писали, що в українському прокаті фільм навряд чи окупиться. Треба буде виходити на закордон, як з «Мавкою». Ну не знаю, я б полякам краще цього не показував. З іншого боку, у фільмі стільки польської мови з дубляжем, що можна було одразу про польський ринок подумати. Не робити всіх поляків дегенератами, додати драматизму. Було б взагалі супер.
