Символічно, що всі події навколо «Дождя» виникли саме у Латвії. Країні, яку російський істеблішмент завжди вважав своєю заміською дачею. Юрмала, ризький бальзам, звичне мовне середовище і трохи шарму старої Європи. А ще осередок компаній, які допомагали просувати російський експорт в Євросоюз і банки, де зберігаються кошти багатьох відомих і впливових.
Давайте пригадаємо, як розпочалася робота «Дождя» в Латвії. В березні редакція приймає рішення про переїзд в балтійську країну через неможливість працювати за новими законами на території РФ. В серпні виникає перший скандал, причиною якого стало інтерв’ю ведучої Катерини Котрікадзе з мером Риги Мартінсом Стакісом про знесення гігантського пам’ятника російській армії та ставлення до російськомовного населення. Як заявив відомий латвійський режисер Алвіс Германіс «Ця бесіда – не журналістика, а жорстка політична маніпуляція, яка абсолютно не в інтересах Латвії. Складається враження, що це мета – зруйнувати нашу країну зсередини. Можливо, вони роблять це несвідомо, і це звичайний російський шовінізм». Режисер рекомендував владі скасувати дозволи на роботу та проживання журналістам, в тому числі через непрозоре фінансування каналу. При цьому сам Алвіс відмовився від запрошення до ефіру, назвавши телеканал «пропагандистським ЗМІ» з «імперськими комплексами».
Після недавніх висловлювань ведучого про допомогу з оснащенням російським мобілізованим, Латвія анульовує ліцензію на мовлення телеканалу. Таке рішення ухвалила місцева Національна рада з електронних ЗМІ. Імперські комплекси, кажете? Так от, на оскарження від «Дождя» прибула ціла делегація, але несподівано виявилося, що в Нацраді розмовляють … латиською мовою, що ввело гостей в неабиякий ступор.
Так, в латвійців є і мовна претензія. Телеканал, отримавши влітку ліцензію на мовлення, повинен супроводжувати ефір перекладом на латиську. За словами Іварса Аболіньша, глави Нацради з електронних ЗМІ, медіа дали достатньо часу для реалізації цієї вимоги, але в цьому напрямку нічого не зроблено взагалі.
Після появи в ефірі фрази «наша армія» про російську армію латвійська Нацрада мала розмову з керівництвом «Дождя». Зі слів Іварса випливає, що працівники телеканалу стверджували: «нашою армією» вони можуть називати армію країни свого громадянства та походження. Тобто російську.
Українська історія «Дождя» також виявилась непростою: в січні 2017 року Нацрада з питань телебачення та радіомовлення заборонила мовлення через порушення законодавства щодо територіальної цілісності країни. Претензії Нацради зводились до показу в українському ефірі російської реклами, несанкціонованого відвідування анексованого Криму, а також графічної карти, де той самий Крим був показаний, як частина Росії. Тоді «Дождь» пафосно обурився і пояснив карту виконанням російських законів.
Насправді події навколо «Дождя» - це вкотре про гнилу російську опозицію.
А чому «Дождь» взагалі опозиційний? Хіба з 2014 року цей телеканал не намагався з віртуозністю придворного хамелеона та кишенькового ліберала всидіти на двох стільцях, заграючи з кремлівською владою? Хіба це не його журналісти в прямому ефіри раділи «воссоединению их родины с Крымом»? Всі роки слово «анексія» в їх редакції було табу. Кримських татар для них не існувало. І взагалі в них все не так однозначно. Нещасні «мобіки», «люди гинуть з обох сторін», «какое горе…».
Хто хоч інколи бачив їхні ефіри, той розуміє, яка атмосфера «вільної журналістики» там завжди була.
Імперія вмирає повільно і в муках. Ми зараз в такій точці простору і часу, що коли типового росіянина звільнити від історичних нашарувань, то перед нами постане або більшовик, або імперець, або нацист, або гомофоб. А найчастіше – пекельна суміш всього вищезазначеного. Опозицію також не минає чаша сія. Просто завдяки західним грантам ці типові властивості «простого русского человека» завуальовані. Але коли життя різко скидає RATIO в EMOTIO, то глибинні скрєпи починають вивергатися назовні навіть в найопозиційнішого російського ліберала.
Тільки одиниці з них навчилися поважати міжнародні закони і правила гри. Всі решта – це "Крым - это что, бутерброд с колбасой, чтобы его туда-сюда возвращать?" І Собчак, яка намагається вламатися в грузинський ресторан зі звиклим імперським нахрапом. Вони й надалі чомусь переконані, що правила не для них.
