Світова спільнота налякана поверненням Дональда Трампа. Західні медіа пишуть, що адміністрація «сонного Джо» на тлі таких побоювань навіть розглядала можливість публічно закликати партнерів по Альянсу офіційно запросити Київ до НАТО.
Але ескалація на те й ескалація, щоб від цієї ідеї в Білому домі оперативно відмовились. На даний момент більш життєздатною там вважається ідея двосторонніх угод щодо безпеки.
З ким уже підписано гарантії?
«Гарантії безпеки», які офіційно звуться «Угода про співробітництво у сфері безпеки та довгострокової підтримки», підписані між Україною та 27 країнами. Окремо угода також підписана з ЄС.
Нижче наведений перелік країн, що підписали угоду. Прикметно, що крім країн НАТО такий документ підписали Японія та Ірландія, які не є членами Альянсу.
Яке фінансове наповнення гарантій?
В «Угодах про співробітницто» не завжди прописано безпосередній розмір внесків на наступний рік. Крім того, Японія не надає збройну підтримку, а розмір її допомоги – це виключно фінансове наповнення бюджету та гуманітарні місії.
На 2025 рік передбачено 36,04 млрд доларів (без внесків країн, які не захотіли їх зафіксувати). Тобто по факту буде значно більше. Про розмір допомоги в рамках угод від Польщі, США, Хорватії, Румунії та Фінляндії інформації немає. Допомога від Японії та ЄС оцінена в межах цьогорічної.
Найбільшим донором з європейських країн несподівано стають Нідерланди. Хоча в 2024 році їх внесок становив ~ 2 млрд доларів. Норвезькі урядовці також збільшили свій внесок з 0,6 до 3,16 млрд доларів.
Розмір допомоги Україні від країн-донорів в рамках «гарантій безпеки» на 2025 рік
З ким іще необхідно підписати
Поки не підписали угоди про співробітництво у сфері безпеки та довгострокової підтримки 7 з 32 країн – членів НАТО: Албанія, Болгарія, Північна Македонія, Словаччина, Туреччина, Угорщина, Чорногорія.
Якщо з Албанією, Північною Македонією та Чорногорією не повинно виникати якихось проблем, то з Болгарією потрібно провести кропітку роботу через системне хитання тамтешніх еліт в проросійську сторону. Нагадаю, що Болгарія є важливою для нас країною, яка не постачає напряму озброєння, але через процедуру реекспорту системно допомагає долати російську агресію.
Тамтешні оборонні підприємства – «Арсенал», «Вазовски машиностроителни заводи» та «ТЕРЕМ» виготовляють величезну номенклатуру боєприпасів радянського озброєння: мінометні міни, 122- та 152-мм артилерійські та 125-мм танкові боєприпаси, реактивні снаряди для 122-мм РСЗВ типу "Град", постріли для СПГ-9 та РПГ-7, самі гранатомети включно з копією РПГ-22, ракети для ПТРК "Фагот" тощо.
Туреччина поки стоїть осторонь інших. Ердоган має окреме бачення і позиціонує себе як один з реальних переговорників в україно-російській війні. Не варто думати, що Анкара продалась Кремлю. Турки вже збудували два корвети для України, закрили протоки Босфор та Дарданелли для проходу російських військових суден, мають потужний ВПК, виготовляють власні винищувачі з українськими двигунами і навіть будують завод з виробництва «Байрактарів». Враховуючи добрі стосунки очільників двох країн, угоду необхідно наповнити реальним змістом.
Не Європою єдиною
Угоду про співробітництво у сфері безпеки та довгострокової підтримки необхідно підписати з Південною Кореєю. Ця країна не буде напряму постачати зброю та боєприпаси, але як один з найбільших у світі експортерів зброї може передавати нам технології та обладнання. Австралійські бронеавтомобілі Bushmaster вже стали бестселером для ЗСУ, а Австралія є представником «Глобального Заходу» та впливовим гравцем у Індо-Тихоокеанському регіоні.
Екстравагантний президент Аргентини Хав’єр Мілей, який відвідав Саміт миру у Швейцарії у червні, є яскравим представником «Глобального Півдня», а угода з країною з G 20 дасть поштовх просуванню українського бачення справедливого миру в іспаномовний світ.
Чилі, як одна з найзаможніших країн Південної Америки, також має достатньо ресурсів для допомоги Україні. На додачу до всього треба сказати, що тамтешній президент має проукраїнські симпатії. Підписання угод з Бахрейном, Мальтою чи Новою Зеландією матиме більше декларативний ефект, але це також потрібно робити.
В новій архітектурі системи безпеки для України немає другорядних країн. Як і у теперішньому турбулентному світі.
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA
Оригінальна публікація тут
