Той факт, що Земля має форму кулі, добре відомий усім, хто закінчив початкову школу. Він, однак, важко узгоджується із нашою буденною свідомістю, а відповідні докази також не з очевидністю вписуються у рамки повсякденного здорового глузду. Вже тут потрібне деяке розумове зусилля та навіть чимала робота уяви. Як це так, куля, і ми по ній ходимо і не падаємо? А деякі ще й догори ногами?
Тут усмішка. Але, попри те, що середньовіччя нібито давно закінчилося, у деяких громадян закрадається підозра. Підозрілість важлива для виживання якість, проте спрацьовує надто вибірково. Вона чомусь не вмикається, коли пропонують вилікувати важку хворобу унікальними гімалайськими (карпатськими, перуанськими) травами, або безвідсотковий кредит без застави. Але твердження про кулеподібну форму Землі викликає підозру. Ті, хто сумніваються, часом виявляють активність та наполегливість. Не так давно один небідний американець, впертий борець за правду та тезу про пласку Землю, не довіряючи «офіційним» ракетам та літакам, збудував на своєму ранчо саморобний літальний (так він вважав) апарат, з реактивним двигуном, щоби злетіти у небо та особисто переконатися – Земля пласка. Він відважно сів у нього та натиснув кнопку «пуск»... R.I.P. Згубив його світовий «залаштунок», хто ж іще.
Ну й Господь зі сміливцем. Проте невдоволення концепцією кулеподібної Землі річ порівняно безневинна. Є речі більш серйозні. Наприклад, дуже підозріла річ – щеплення. Ну, ви скажете, справді, це далеко не панацея, і не усім можна робити. І бувають ускладнення. І коли у пожежному темпі розробляли щеплення у розпал «ковіду», усіх канонічних правил випробувань дотримуватися не могли…І будете мати рацію. Однак конспіролога ці міркування не зацікавлять. Бо вони зважені, раціональні, обережні – а йому/їй треба іншого. Там підозра. Змова. Світовий «залаштунок» щось підступне придумав, спочатку винайшов ковід, підло змусив усіх носити маски, потім робити щеплення… Не зрозуміло, щоправда, що саме замислили «ротшильди» та для чого, але підозра не вимагає доказів, вона тішить свого носія ароматом таємниці, знання для втаємничених…І не кажіть конспірологу, що без щеплень ми повернемо, наприклад, віспу та масу інших веселих речей. Що це таке було, і як забирало життя цілих родин, йому знати не цікаво. Часник від усього допомагає, геть хімію…
Страждає «глобальний Південь». Чимало мешканців цього простору нашої планети підозрюють, що у їхніх справді болючих проблемах винен хтось сторонній, що гарне життя близько, поруч, лише хтось корисливий та підступний заважає до нього негайно дістатися. Кандидатами у винні стають ті, хто живе краще. Американці у списку перші, звісно. Ну не власний же наскрізь корумпований уряд? Не місцеві злодії. Не трайбалізм, не сто тисяч років ворожнечі племені ікс з племенем ігрек. Не куплена наркомафією поліція, не релігійний фанатизм, не печерне невігластво… Якщо місцевий президент засів у палаці на тридцять років та вкрав пів бюджету країни, винні американці. Якщо на війну ікс з ігрек пішли усі кредити, а віддавати немає чим, то це безсовісний Вашингтон винен. І не кажіть, що Швейцарію, наприклад, такою багатою зробили сотні років праці, два століття непорушного миру, демократія та висока правова культура, ні, це надто складно…
Із правом у членів клубу також проблеми. Презумпція невинності не викликає ентузіазму, а адвокати – очевидні поплічники бандитів та зайва розкіш. «Порвати на шматки», «хай люди з ним розберуться», «знов відпустили», «усе куплене», трибунал, розправа на вулиці та безапеляційний фейсбучний суд майже вичерпно визначають правовий дискурс «пласкопланетника».
Безперечно, суспільний резонанс може бути дуже корисним для того, щоб не уникали відповідальності негідники при званнях, посадах та грошах. Проте, він часто має і очевидну негативну сторону – нові заклики до посилення відповідальності. Чомусь громадяни думають, що посилення відповідальності неодмінно має призвести до зникнення тих чи інших злочинів. Посилили – а все одно порушують. Давайте, посилимо ще…Особливо істеричну реакцію викликають сексуальні злочини. Тут «педофіл» – монстр із монстрів. На шматки. А може, краще попередити, не допустити, а не на шматки? І тут потрібна компетентна думка психіатрів та криміналістів, не розлючених громадян? Бо ж раптом, добродію, таке станеться, що розлючені громадяни переплутають вас із підозрюваним злочинцем, не встигнете щось пояснити… Думка про те, що краще освітлення вулиць, добре навчена та старанна поліція (так-так), сучасне обладнання для експертів, якісна робота системи превенції та ін. є дуже часто кращим способом зменшити злочинність, ніж збільшення суворості закону, є надто складною. Що вже казати про смертну кару. Її члени клубу у більшості своїй шанують, раді б повернути, а деякі й самі, мабуть, записалися б у кати…
Член клубу страшенно не любить перевіряти та зіставляти інформацію з різних джерел. Сумнів у чому-небудь, крім, зрозуміло, прописних істин науки, йому чужий. Поодинокі випадки негайно набувають форми «а ось у нас завжди», вимагається негайна рішуча реакція, найкраще у форматі «усіх перестріляти».
«Пласкопланетник» як риба у воді почувається у жанрі інтернет-коментів. З ними, щоправда, часто є та проблема, що написані ним/нею кілька речень не тримаються не лише орфографічного мінімуму, але й не пов’язані одне з одним логічно, отже, майже не піддаються розшифруванню. Втім, це не завжди так. Сповнені агресією, позбавлені емпатії та почуття міри, коменти членів клубу заповнюють інтернет-галактику.
Клуб «пласкопланетників» далеко не особливість біднішої частини світу, не лише риса нашого суспільства, процвітає не лише у челябінсках та лагосах. Процвітає він і серед «золотого мільярду». Свіже соціологічне опитування у США показало – близько третини американців негативно ставляться до НАТО. Чому, не повідомлялося. Проте, є одне припущення. Мабуть, ці люди вважають альянс агресивним блоком, що діє за вказівкою Вашингтону…
