Практично рік, як перші мобілізовані пішли боронити країну від чергового вторгнення росіян. Все частіше чути розмови про потребу демобілізації. Ці розмови зрозумілі та частково правильні та обґрунтовані. Проте ситуація вкрай важка і простого рішення точно немає.
Не варто порівнювати теперішню ситуацію із 2014/15 роками. Тоді й війна була іншою, і мобілізація ділилась на хвилі. Було шість хвиль, які заміняли одна одно, поки у 2016 не демобілізували всіх. Кількість мобілізованих була в рази меншою, тил залишався безпечним, мобілізованих можна було готувати, возити на ротації. А головне - фронт був дуже малим. Зараз у нас близько 850 км активного фронту і 2500 км загального. Тоді було близько 400 км загального і десь половина - з активними бойовими діями.
Зараз із військової точки зору демобілізувати мобілізованих, які прослужили рік, не можна. Якщо це відбудеться, ми програємо війну. Сотні тисяч підготовлених військових, що мають величезний досвід бойових, дій замінити швидко буде практично не реально.
Також не варто забувати, що крім мобілізованих, є регулярна армія. Багато підрозділів ще з кінця 2021 року на фронті, коли заїхали на ротацію в ООС. І 10 днів відпустки (якщо її отримали) не сильно допомогли відновитись. Тому треба розв'язувати питання з ротацією і цих військових.
Всі підрозділи зазнали втрат, як безповоротних, так і санітарних, є втрати техніки. Їх потрібно хоча б раз на квартал виводити на відновлення та доукомплектування. Проте ситуація на фронті диктує іншу реальність.
Ми можемо, звичайно, слухати військових експертів і політиків, що розказують про якусь міфічну «другу армію», яку хоче виманити Росія для боїв на фронті, а та сидить і чекає контрнаступу. Але такої армії немає, якби вона була, то вже б воювала і дала можливість відновитись тим, хто понад рік на війні.
Звісно, є бійці, що готуються на іноземних полігонах. Але там або вузькі спеціалісти, що з технікою повертаються у свої бригади. Або підготовка піхоти, з якої формують нові з’єднання для посилення оборони чи компенсують втрати бригад, що на фронті. Резерву, який сидить і нічого не робить, але його чогось не відправляють на фронт, у нас немає.
І не варто забувати, що зараз перед військовим командуванням є два паралельні важкі завдання: якісна оборона та підготовка армії до контрнаступу та звільнення території.
Якщо брати за основу твердження, що в оборонному секторі зараз близько мільйона осіб, то демобілізації підлягає 400-600 тисяч. Точно важко сказати, бо ці дані засекречені. Всі цифри – це оціночне судження. Їм на заміну потрібні нові люди. У тут є кілька проблем: людей немає; таку кількість дуже швидко немає де готувати й партнери тут не врятують; бюджет не має можливості знову забезпечити таку кількість особового складу.
Якщо відмовитись від думки про демобілізацію тих, хто воює рік, то все одно потрібно залучити ресурс (в першу чергу людський) для того, щоб створити десятки нових бригад, що могли б забезпечити ротацію. Але як уже відверто заявляє військове командування, охочих стає все менше, є проблеми з доукомплектацією. Тому наразі навіть не йде мова про формування великої кількості нових бригад, щоб забезпечити якісну ротацію.
Навіть якщо знайдуться 100-200 тисяч, то залишиться проблема з технікою. Її не вистачає для тих, що вже є. А де взяти для нових - не зрозуміло. Залишати людей тільки зі стрілецькою зброєю не можна. Тому тут більше має включатись Міноборони, щоб новоприбулі зразу отримували належне озброєння.
Проте саме нестача піхоти – головна проблема. Саме піхота і її робота визначає, контролюємо ми територію чи ні. Саме вона витримує найважче у цій війні. Саме вона дуже часто стримує постійні штурми росіян. І їй треба відновитись.
Маріуполь, Сєвєродонецьк, Бахмут – не витримує метал і бетон, але люди витримували і витримують. Проте і людський ресурс, фізично, обмежений. Нам треба розв'язувати проблему з доукомплектуванням, щоб хоч трохи зменшити навантаження на тих, що воюють рік і більше.
Біля центрів комплектування немає черг. Всі, хто був готовий морально і психологічно воювати й захищати країну, вже служить.
Кожен, хто не служить, може допомогти розв’язати цю проблему – прийти в центр комплектування і мобілізуватись. Кожен «фронт» важливий, але якщо ми програємо на полі бою, то все інше вже не буде мати значення.
