Перейти до контенту

Дати можливість навчатись тим, хто не має можливості

Влад Трофімов з Харківщини — про створення платформи з відеоуроками брейк-дансу.

Авторка - Олена Огоновська

Матеріал підготовлено Sebto Media для проєкту Київський Діалог: Створення в українських регіонах соціального капіталу для громадських ініціатив, орієнтованих на реформи, за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.

Вже майже 15 років він живе брейк-дансом. Влад Трофімов, або просто Троф народився в селі на Харківщині, з дитинства мріяв про брейкінг, та не мав змоги ним займатись. У 16 років вже в самому Харкові (столиці українського брейкінгу) Влад відкрив для себе цей спорт. З того часу відбулось чимало: змагання, перемоги, вихід на pro-рівень, фестивалі, різноманітні заходи та заняття з дітьми у Харкові. Та повномасштабна війна перевернула все з ніг на голову.

“Я залишився без роботи, бо все зупинилось. Всі діти, учні поїхали хто до Європи, хто на Захід Україну. Я провів вдома два місяці, і вже тоді я почав допомагати військовим, бо в мене дуже багато друзів, навіть друзів-брейкерів, пішли захищати нашу державу”.

Дорога до Львова

Далі Влад вирушив до Олександрії, де разом з другом проводив благодійні концерти. Наступною точкою маршруту виявився Львів, до якого Влада запросив його тренер і співкомандник (команда X-makers) Віктор Чулановський — директор Urban Camp у Львові. Так Влад почав допомагати розбудовувати цей простір.

“Urban Camp – це під час війни тимчасове житло для переселенців у форматі ком'юніті вуличних культур. Паралельно вже є в ньому стрітбол, баскетбол, брейкінг, паркур зона скоро відчиняється та багато іншого. Скажімо так, це сучасний молодіжний центр, навіть більше простір. Там ще є коворкінг-зона, де всі охочі можуть прийти попрацювати. Є зона відпочинку. Басейни скоро будуть для діточок. Я проводжу там соціальну активність для дітей-переселенців, а також для всіх переселенців, які мешкають у Львові. На даний час близько 20 людей віком від 6 до 20-25 років займаються брейкінгом”.

Разом з друзями у Львові Влад також активно волонтерить. Через фонд NoPanic вдалось передати на фронт понад 70 машин.

“Дія тіла”

Паралельно вже під час повномасштабного вторгнення Влад почав реалізовувати ідею, яку мав впродовж 3 років, — це проєкт “Дія тіла”. Спочатку друг Влада розробив логотип, який використали для розробки мерчу — футболок, аксесуарів тощо. Далі організували фестиваль та навіть дитячий табір для дітей з майже усієї країни.

“Ми жили сім днів в Микуличах. Два рази на день тренування, відпочинок, басейн, похід в гори, похід на водоспади, лекції, перегляди фільмів, джеми, батли. Це в нас змагання різноманітні, майстер-класи з діджеїнгу. Ну, активний відпочинок, скажімо так, серед зацікавлених дітей, котрі займаються брейкінгом”.

Одна з цілей Влада — навчити брейкінгу якомога більше дітей, які цікавляться цим танцем. Особливо тих, які з певних причин не мають можливостей самостійно займатись з тренерами та відвідувати заняття.

“Я сам із села. Я просто знаю, як я це шукав, як я горів цим. Я створив біля дому майданчик. У нас тоді вдома було будівництво. І з матеріалів я собі біля дому створив майданчик. І влітку (бо влітку якраз тренувань не було в Харкові) я кожен день по два-три рази десь брав відео і займався сам”.

Ще до повномасштабного вторгнення Влад проводив майстер-класи в дитячому будинку на Харківщині. Через деякий час він зустріч хлопця, який підійшов до нього, і просто посеред вулиці почав танцювати брейк. Виявилось, що це один з тих дітей, які були на майстер-класах в дитячому будинку.

“І він каже: “Дякую вам велике, ви дали мені можливість”. І ось цей момент і відклався в мене в душі, в голові. І з часом, під час війни, я зрозумів, що треба допомагати й ділитися з тими, в кого немає такої можливості, бо саме діти з вразливих верств (сироти, діти-ВПО, діти в віддалених куточках, в котрих ніколи не буде взагалі брейкінгу або там іншого напрямку).”.

Так, Влад вже проводив майстер-класи в дитячих будинках Львівської, Сумської та Харківської областей. Але в Україні сотні дитячих будинків і охопити їх всіх офлайн — це на межі можливого. Тому зараз Влад працює над створенням платформи з відеоуроками. Це унікальний контент, адже українською таких уроків поки не існує. Відео вже відзняті, нині їх монтують. І невдовзі готовим буде сайт “Дії тіла”.

“Всі охочі, зокрема діти з вразливих верств населення, матимуть змогу безкоштовно займатися та отримувати круті повноцінні відео для навчання  Також платформа передбачає те, що буде зворотний зв’язок, домашні завдання, іноді будемо виходити на онлайн-зустріч з тими, хто бажає, хто хоче займатися. Також це онлайн- та офлайн-майстер-класи, онлайн- та офлайн-батли та багато іншого”.

Платформа, на думку Влада, допоможе вирішити проблему того, що в Україні зараз не достатньо тренерів, аби навчити дітей з різних українських областей і особливо найвіддаленіших куточків. До того ж, брейкінг нині — це не просто вулична культура. Віднедавна це ще й олімпійська дисципліна.

“З часом це може створити нових тренерів, саме для цих дітей з вразливих верств населення. Це буде поштовх для соціалізації, можливо, хтось з цих дітей через 8-10-15 років буде олімпійським чемпіоном світу з брейкінгу”.

Плани на майбутнє

У найближчих планах у Влада запустити платформу, залучити до її використання дитячі будинки, центри проживання внутрішньо переміщених осіб, а через деякий час провести масштабний фестиваль. Глобальна ціль — створити креативну молоду спільноту, яка буде діяти як тілом, так по життю.

“В нас зараз дуже багато чемпіонів, переможців зі світовим рівнем. Просто, коли відбуваються фестивалі-чемпіонати, це в форматі ком'юніті, десь в закритих приміщеннях. І люди зовні цього не бачать. Як-то кажучи, варимося у своєму соку. Треба більше соціалізації в брейкінгу. В нас зараз, навіть під час війни, кожен тиждень відбуваються в фестивалі. В Києві, в Полтаві, в Харкові. Була битва Харкова, я там також був: під час тривог, бомбардування ми спускаємось, потім піднімаємось. Бо цій культурі треба жити.

Для мене брейкінг — це те, що надихає, відволікає, і це той танець, який немає меж. Ти можеш привносити свої рухи, своє бачення. Немає рамок. Ти можеш танцювати в шортах, в кросівках, як хочеш. Рухатися, як хочеш. Мені здається, що це найкращий спосіб для самореалізації, творчості та креативності. Через призму фізичних рухів. Бо тут треба діяти тілом”.

Матеріал підготовлено Sebto Media для проєкту Київський Діалог: Створення в українських регіонах соціального капіталу для громадських ініціатив, орієнтованих на реформи, за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.

Останні новини