«Росія сяде за стіл переговорів, як тільки ми її туди покличемо» - це дуже поширена позиція в експертному середовищі, яка іноді лунає з уст деяких представників української влади.
Теорії про хід війни та можливий формат її завершення базуються на константі, що Росії вигідне якнайшвидше припинення вогню і укладення перемир’я по актуальній лінії фронту.
Сприяють цьому і регулярні заяви МЗС РФ, що Росія завжди готова до переговорів з Україною, але тільки з врахуванням «реалій на землі».
Це не так.
Кремль зараз може говорити про переговори що завгодно, розуміючи, що Київ на них не піде.
Більше того – військових, організаційних, соціальних та фінансових причин припиняти ведення бойових дій в найближчій перспективі в Росії немає.
Україна зникає з радарів провідних медіа
«Україна зникає з поля зору громадськості, і – це фатально» - заявила в Х (колишньому Twitter) міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок.
В американському Bloomberg завжди була окрема редакційна колонка «війна в Україні». Жорстокий терористичний напад ХАМАС на Ізраїль та інші події змістив фокус уваги, і тепер у цьому впливовому медіа про Україну пишуть хіба поодинокі колумністи.
Менше уваги – менше коштів.
Фінансування від Конгресу таке вистраждане, але його досі немає. Чек на цей рік може стати останнім в таких обсягах.
Західна промисловість не працює системно над виготовленням зброї для України
Минулого року західні партнери поставили ЗСУ майже 4 000 одиниць бронетехніки та понад 750 одиниць артилерії.
У січні - лютому 2023 року союзники схвалили передачу Україні ще близько 1 200 одиниць бронетехніки, в тому числі танків Abrams, Leopard 2A, Challenger, БМП Bradley та іншої військової техніки.
Всі ці поставки зроблені з власних запасів.
Вже з літа 2023-го темпи постачання техніки почали поступово знижуватись. В останні місяці Україна більше не отримує нових гарантій від Заходу щодо постачання важкого озброєння.
Передостанній пакет допомоги від Німеччини оцінюється в €1,4 млрд і містить, зокрема, системи Patriot, Iris-T та Gepard. Особливість – це протиповітряна оборона, і в ньому немає наступального озброєння.
Про яку системність можна говорити, коли ЄС протягом минулого року поставив ЗСУ тільки 300 000 артилерійських боєприпасів із обіцяного 1 млн. Це 1 000 снарядів на добу на 1 000 км. лінії фронту. Це 1 постріл на добу на кілометр.
Як виявилось, Заходу виготовляти для України зброю в необхідних масштабах заважають декілька факторів.
Відсутність виробничої бази – після завершення періоду холодної війни були згорнуті і перепрофільовані основні виробництва. Розрив логістичних та управлінських ланцюжків – їх потрібно заново відновлювати. І будемо відверті – відсутність політичної волі довгостроково фінансувати протистояння з Росією коштами власних платників податків.
Холодильник не переміг телевізор
Солдатські матері не вчинили бунту, соціальні потрясіння не знесли владу. Тамтешній народ обирає синицю в руці, а не літак Пригожина в небі. Ми помилилися, що тисячі загиблих за імперські бажання Путіна змінять політичний ландшафт.
Їм байдуже, який саме двійник трійника Путіна вітав їх з «Новым годом».
Їм байдуже, що оригінал може знаходитися в холодильнику на Валдаї.
Вони нерозривно ототожнюють себе з кровожерливим правителем, бо переконані, що «нужно наказать хохлов». За що саме? Відповідь банальна і проста - «как я вас, проклятых, ненавижу». І – «вы мешаете нам жить».
Путін підписав проект оборонного бюджету, який на 70% більший за бюджет 2023 року, і в 2,3 рази вищий за бюджет 2022 року.
Наступного року російська влада вперше з радянських часів має намір направити майже третину всіх витрат на утримання армії та оборонно-промислового комплексу. Вперше витрати на оборону перевищать соціальні витрати.
З однієї сторони, такі гігантські трати – це необхідність відновлювати запаси знищеної чи пошкодженої техніки. З іншого боку - це бюджет війни, а не миру.
Це маніакальне бажання взяти кількістю. Жоден воєнний сегмент російської армії не приніс і не принесе очікуваних дивідендів.
Війна проти України продовжує перебудовувати економіку РФ. Наразі вона продукує приблизно 3 мільйона артилерійських снарядів на рік і 100 ракет великої дальності на місяць.
Гроші є
За прогнозними підсумками 2023 року, Росія експортувала тільки енергоносіїв на 400 млрд. доларів. Індія продовжує залишатися найбільшим імпортером російської сирої нафти, а Туреччина – основним покупцем російських нафтопродуктів. ЄС активно купляє індійський дизель, непрямо спонсоруючи бюджет РФ.
Нафтове ембарго можна обійти флотом «сірих» танкерів і підкупом страхових компаній.
Сором’язливі спроби посилити санкції не дають очікуваного ефекту. Зріджений газ, алмази, дорогоцінні метали, уран продовжують постачатися на Захід. В Росію потрапляють електронні компоненти озброєнь та преміальні авто з Лаосу та Киргизстану.
Лінії оборони
На окупованих територіях ворог збудував понад 6 тисяч кілометрів окопів, укріплень та фортифікаційних споруд. Висновки з минулорічної Харківської операції зроблені, у деяких місцях починається будівництво четвертої лінії оборони.
Як правило, перша лінія оборони – це окопи, траншеї та вогневі точки, які розосереджені вздовж лінії фронту. Тут ворог може швидко відступити до захищених позицій.
За нею – зона розташування бронетехніки, артилерії та іншої техніки підтримки першої лінії оборони глибиною 4-5 км.
Потім приблизно ще 3-4 км суцільних загороджень та перепон.
На відстані приблизно 10-12 км від лінії фронту – основна лінія оборони, яка складається з протитанкових ровів, «зубів дракона», мінних полів та інших загороджень.
За основною лінією розташовані ще дві - окопи та фортифікації довкола ключових населених пунктів.
Далі вглиб окупованих територій щільність фортифікацій зменшується, але вздовж основних доріг і довкола ключових населених пунктів укріплення було збудовано на всьому півдні, включно з Кримом.
Х’юстон, у нас проблеми.
Описане вище – це не про могутність ворога, а про його безсилля.
Росія може вести тільки війну низької інтенсивності. Про ніякі плани взяти Харків, Павлоград чи Запоріжжя мова не йде.
Впевнений агресор не будує тисячі кілометрів оборонних валів. Перський правитель Ксеркс при битві під Фермопілами не почав рити окопи, побачивши царя Леоніда і його 300 спартанців.
Проте одне з ключових намагань Росії – перечекати Захід – починає працювати.
Росія робить ставку на тривалу війну на виснаження, яка знекровлює Україну.
Росія системно працює над руйнуванням трансатлантичної єдності. Фінансово, психологічно, організаційно. І це не поведінка суперника, який прагне миру.
Вчасно констатований та усвідомлений діагноз значно пришвидшує процес лікування.
Blood, toil, tears and sweat. «Кров, піт, сльози» - знаменита промова Вінстона Черчилля, виголошена ним 13 травня 1940 року перед палатою громад актуальна і в наш час.
Давайте не будемо слухати, який обезсилений наш ворог та як легко нам його перемогти.
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA
Оригінальна публікація тут
