Дивлячись на внутрішні українські політичні перипетії, викликані результатами виборів в Америці не полишає відчуття, що все це якось неприродньо. Що так просто не має бути.
Наприклад, багато людей чомусь взялися переживати за те, що консервативний (на словах, але не в особистому житті) Дональд Трамп переміг прогресивну Камалу Гарріс. А ми, українці, хіба не консервативні? Це хіба не у нас в парламенті регулярно створюють депутатські об’єднання «за сімейні цінності» чи щось таке? При чому входять в ці об’єднання такі самі «патріархальні моральні авторитети» (і теж не завжди в особистому житті), як і новообраний президент Америки. У нас же освячення священиками – неодмінний атрибут всього: від купівлі електромобіля до відкриття шкільного корпусу. Звідки така публічна любов до прогресу, який уособлюють американські «демократи»?
Або переживання за те, що передбачуване політичне життя у Вашингтоні «зламане» ексцентричним, начебто позасистемним, шоуменом. Серйозно? Ми свого президента вибрали як компромісну фігуру внаслідок домовленості еліт? Чи три чверті проголосували за позасистемного кандидата?
Складається враження, що населення країни живе своїм життям, а медіа – своїм. В окремих випадках українська журналістика нагадує філіал якогось американського ліберального видання. І в силу такої відірваності від реальності (що американської, що української), якість політичного аналізу стрімко наближається до «кращих» зразків російської пропаганди.
Пам’ятаєте, як українська преса висвітлювала рух BLM? Тут було все, що й на Заході: і безапеляційна підтримка протестів (щоб в ногу з прогресивними), і «аристократична» позиція «білих господарів життя». Не було лише спроби подивитися на проблему крізь українську призму, з висоти нашого досвіду несправедливості.
Зважаючи на те, що медіа-ринок у нас не зовсім ринок і не завжди про медіа, кому належать провідні видання, що таке «джинса» і чому збитковий бізнес так вабить бізнесменів від політики – в цьому немає нічого дивного. Якщо власник видання підтримує демократів США та лібералів Західної Європи – значить його видання в Україні проводитиме ту ж політику, в силу свого розуміння, звісно. А за «грандами» вітчизняної журналістики тягнеться решта – нікому ж не хочеться бути затурканим провінціалом. Тому коли «прогресивні» видання називають Боріса Джонсона фріком – треба й собі його висміювати. А потім щиро дивуватися: як же такий смішний помаранчевий чоловічок так ефективно підтримував Україну.
Висновків не зробили тоді, не зроблять і зараз. Тим часом зараз нам потрібно буде працювати з наслідками такої «флюгерної» інформаційної політики. Одним із яких є те, що багато консервативних американців, особливо «поведених» на різних теоріях змов, тобто любителів знаходити прості відповіді на складні питання, щиро вважають Україну «корумпованих тараном Демпартії». А якщо Україна, на їхню думку, перебуває в орбіті Демпартії, значить Росія – дійсно «фортеця традиційних цінностей». Хоча в реальності все радше навпаки: це Україна більше відповідає характеристиці «консервативна «біла» європейська країна», яка ще й протистоїть армії, набраній значною мірою за гроші, і з представників малих народів Азії. І поки українці захищають Європу від «азійської тиранії», багато консервативних американців продовжують вірити, що це Росія захищає традиційні цінності від «світового лібералізму».
А потрібно просто бути собою. Не «реформувати» суспільство, тому що це «прогресивно» і таким є запит власників медіа. Не підлаштовуватись кожного разу під актуальні віяння. Не формувати «порядок денний», особливо якщо ніхто тебе на це не уповноважував. Бо деякі «унікуми» договорились уже до того, що українська влада не така легітимна, як раніше, тому має більше прислухатися до медіа-спільноти. При цьому легітимність самої медіа-спільноти не обговорюється. Як і той факт, що питання легітимності влади в Україні – це інструмент, який якраз найбільше використовує російська пропаганда.
P.S.: Наостанок пропоную пригадати поведінку наших ЗМІ під час нещодавніх виборів у Польщі. Скільки негативу було вилито на тодішню владу? Скільки надій покладено на прихід лібералів до влади? І що? Краще не стало, зате стосунки з тими, хто допомагав чи не найбільше з лютого 2022 року – зіпсовані. З Америкою, підозрюю, буде схожа ситуація. Тобто гірше не стане, попри апокаліптичні прогнози, зате неприємний осад залишиться.
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA
Оригінальна публікація тут
