Крим у цій війні це не тільки окупована територія, але й дуже велика емоція. Для нас – це символ початку війни та окупації. Для росіян – це сакральне місце та початок відновлення «могутності» СРСР. Для наших партнерів – символ безсилля міжнародної системи безпеки та страх третьої світової війни.
Саме тому невідворотність битви за Крим викликає в інформаційному полі багато емоцій та реакцій. Зрозуміло, що деокупація Криму мала б завершити звільнення українських територій. Проте існує велика ймовірність, що Крим буде звільнено раніше ніж Донецьку й Луганську області.
А все тому, що це банально простіше з логістичної та військової точки зору. Росіяни це розуміють і саме тому вже створили окреме угруповання військ, яке відповідатиме за оборону півострова. Саме через це там збільшилась кількість військових, посилюється оборона окупованих територій на півдні України та заводяться нові військові частини та з’єднання.
Розмови про те, що битва за Крим буде для нас дуже кровавою і безрезультатною, а тому Україні не варто навіть пробувати звільняти його військовим шляхом, мають дві сторони. З одного боку рівень кривавості залежить від нашого сприйняття втрат. З другого боку – російські інформаційні кампанії хочуть сформувати в українців уявлення ніби ця битва є беззмістовною, а нас чекають великі втрати без жодного результату.
Проте це не так. Для того, щоб звільнити Крим, не обов’язково штурмувати його величезними силами та втрачати десятки тисяч українських захисників.
Все, що буде описано далі, на перший погляд, виглядає легким і простим. Але це титанічна робота: від стратегічного планування і до руху піхоти в конкретному квадраті. Це робота розвідки, агентів, партизан, дезінформація, удари артилерії, прориви фронту бронегрупами, спецоперації ГУР і ССО, зачистка населених пунктів піхотинцями і їх контроль та організація логістики й убезпечення себе від контрударів росіян.
Російська логістика
Росія дуже сильно залежить від постачання залізницею. Якщо сполучення погане, то війська відзразу відчувають проблеми з боєкомплектом. Наразі російські окупаційні війська на окупованих територіях півдня України й Криму забезпечуються трьома шляхами. Залізницею - через так званий Кримський міст. Це основний шлях, яким везуть все необхідне. Другий шлях – вантажними автомобілями, через Маріуполь та так званий Кримський міст. Третій шлях – Азовським морем до портів Бердянська та Маріуполя.
Протягом року активної фази війни росіяни відновлювали дорожнє покриття, залізничні станції та колії. Але не змогли повністю задовольнити на цьому напрямку потреби армії. Для прикладу, на території Криму залізнична гілка з Росії досі спочатку йде до Джанкоя на півночі окупованого півострова і вже потім повертає до Севастополя. Це дуже ускладнює пересування вантажів. А після деокупація правого берега Дніпра російські окупаційні війська будуть змушені притискатись до берега Азовського моря та організовувати перевезення малими партіями, щоб не потрапляти під удари HIMARS.
Мелітополь-Бердянськ-Азовське море
Саме в такому порядку планується звільняти нашу територію на півдні України. Саме звільнення цих територій є ключем до деокупації Криму. А надалі Донецької області.
Удару на Токмак (сюди є залізнична колія) і потім Мелітополь найбільше бояться росіяни. Від лінії боїв і до Мелітополя близько 77-82 км. Тут вже збудовано 3-5 ліній оборони, є десятки тисяч військових, що відповідають за їх утримання та створене окреме угруповання військ. Спроби наступу від росіян на Запорізькому напрямку були пов’язані саме з бажанням не дати нам вдарити першими та щоб перехопити ініціативу.
Також ці райони нам простіше атакувати через меншу щільність забудови. Для прикладу для того, щоб оточити й зачистити Донецьку агломерацію треба врази більше сил ніж для Мелітополя та Бердянська. Також нам буде сприяти берегова лінія, оскільки росіянам не буде куди відступати для перегрупування. Вони будуть змушені відступати зразу до Криму чи в Маріуполь.
Українські Сили оборони вже дуже активно працюють над тим, щоб знищити логістичні шляхи росіян. Час від часу навіть у ЗМІ з’являються фото і відео знищених залізничних колій та мостів, що ускладнюють забезпечення російських окупаційних військ.
Також удари артилерії з правого берега Дніпра дуже сильно зменшують окупаційним військам поле для маневру. А наявність катерів, що передали США, роблять реальністю велику десантну операцію через Дніпро.
Прорив оборони біля Вугледара, на думку росіян, має допомогти їм з окупацією Донецької області на лінії Велика Новосілка – Костянтинопіль - Покровськ. Це має зменшити ризики удару на півдні України, бо тоді вони будуть заходити у фланг нашим силам оборони.
Також при звільненні півдня України, а потім Криму - Росія не зможе підтримувати свої війська ударами зі своєї території як це буде в Луганській і Донецькій області. У неї не буде безпечного тилу і простору для маневру.
Також важливо, що при звільненні півдня дистанція, яку треба подолати військам, на окремих ділянках вдвічі менша, ніж на Донбасі. А це спрощує логістику та роботу артилерії.
Ізоляція півострова
Ізоляція - це головне завдання, яке мають виконати Сили оборони перед його звільненням. Вже зрозуміло, що Україна не буде боятись здійснювати удари по території Криму. Це наша територія, що хочемо те й робимо. Партнери підтримують наші дії.
Відповідно після звільнення півдня України ми візьмемо під вогневий контроль російську логістику в Криму. Залізничне сполучення буде перебите біля Джанкоя. Росіянам точно дадуть час на виїзд з півострова, після чого буде знищено так званий Кримський міст. Постачати БК та продукти морем росіяни теж не зможуть. Сполучення з Росією практично не буде. Цивільних можна буде пропускати на підконтрольну нам територію, тому потенційна гуманітарна криза буде можливою тільки через російські дії.
Завдяки наданим ракетам та маючи вихід беріг Азовського моря і Чорного в районі Скадовська, ми зможемо «відігнати» російський флот ще далі та не дати йому можливості допомагати своїм військам на суші.
Тому, швидше за все, Крим стане пасткою для російських військ, які будуть змушені здаватись в полон, або померти.
Емоційна реакція
Зрозуміло, що керівництво Росії не погодиться просто так віддати Крим і буде намагатись його утримати будь-якою ціною. А відповідно - піде в наступ. Така реакція буде емоцією на втрату символу, а не продуманою операцією. Російський наступ для реалізації політичних цілей, продиктований емоціями – це подарунок для нас. В такому випадку війська будуть погано координовані, дії - не сплановані, а відповідно їх буде простіше розбити й почати контрнаступ на сході України.
Ризики
Не все із задуманого може вдатись. Можливо, навіть прийдеться відійти на попередні позиції. Не можна виключати чергового ракетного обстрілу мирних міст та цивільної інфраструктури. А навіть удару так званим тактичним ядерним боєприпасом. Але це не вплине на війська та українців загалом. Нам немає куди відступати. Єдине, що може змінитись – ми зробимо паузу для перегрупування.
***
Звичайно, що робити детальні прогнози операції зі звільнення Криму зараз те саме, що вилами набирати воду. Ми ще занадто далеко від нього, а всі вихідні дані має тільки Генштаб ЗСУ. Проте варто розуміти, що звільнити Крим військовим шляхом можна. Що це не є нереалістичною задачею. Остаточний план буде погоджувати українське військове командування. І діяти вони будуть, виходячи з оперативної ситуації та можливостей Сил оборони.
І не варто забувати, що для нас в першу чергу важливі життя воїнів, а не території і графік їх звільнення.
