Посміялися з Бєлгорода – і досить. Сподіваюся, люди, які готують рекомендації та рішення на державному рівні, не такі веселі, як український сегмент фейсбуку.
9 років Україна пробує донести до світу просту, як табуретка, істину – суверенна політична нація (українці) зазнала агресії з боку архаїчної імперії (Російська Федерація), і вимагає повернення до загальновизнаних кордонів. Аргументи Путіна про етногенез, карти 17 століття, Леніна та інша маячня не працюють. Зате працюють аргументи про непорушність кордонів та міжнародне право.
Але, ніби мало було веселих історій про українську Кубань, пішли «наукові» обґрунтування про Слобожанщину, УНР і «ісконно-споконвічні» українські землі.
Якщо дуже по-простому – то це явно не йде нам на користь. Добре, що подібна риторика зараз уже не впливає на процес виробництва снарядів в США чи на бюджети, які затверджують в Берліні. «Поїзд пішов», рішення прийняті – тому я б на місці росіян навіть не вкладався в українських турбо-патріотів, які закликають «відродити Велику Україну».
Але ж питання залишаються. Наприклад, навіщо українцям Кубань? Який сентимент змушує вважати цю землю своєю? Те, що колись царський уряд переселив туди козаків, використавши їх для «упокорення» місцевих народів, ще не робить Кубань споконвічно українською. Крім того, якщо при цьому звинувачувати Росію та росіян в геноциді народів Північного Кавказу, то взагалі можна нарватися на неприємні висновки.
Як показує практика, «споконвічні землі» завжди знаходяться по периметру сучасної території. Будемо піднімати тему Лемківщини і Надсяння? З аргументів, нагадую, в нас римоване гасло «Місто Львів – не для польських панів» і повна залежність від Заходу.
Хоча, правду кажучи, не лише росіяни повернуті на історичній справедливості. В Європі компанію їм складають серби та угорці. Теж люблять малювати карти і обіцяти «повернутися». Прекрасний клуб ображених, сподіваюсь, ми до нього не приєднаємося.
Україні тому і допомагають, що нинішня війна – це не черговий конфлікт з минулого, яких безліч в цілому світі. На які країни «Великої сімки» дивляться як на прикре непорозуміння між племенами. Це війна сучасної цивілізації з архаїчною агресією.
P.S.: І що цікаво – вся «веселуха» про «Бєлгород наш» відбувається на фоні або демонстративного ігнорування будь чого російського, або абсолютної байдужості до реальної ситуації в Росії. Де логіка?
