У розмаїтому репертуарі «радянських» анекдотів – серед не позбавлених здорового школярського цинізму історій про Чапаєва і Пєтьку, з «дулею у кишені» жартів про Брєжнєва, ганебних насмішок над «чукчами» та «молдаванами» та маси інших – притулилася й невеличка групка «китайських». Їхнім стрижнем була тема сполучення китайського багатолюддя та китайського матеріального убозтва. Один з них пам′ятаю зі школи (яку закінчував порівняно недалеко від маньчжурських сопок). Китайські полководці біля карти планують вторгнення в СРСР. «Отже. Перший мільйон солдатів переходить Амур ось тут. Другий мільйон солдатів переходить Амур тут. Третій тут. Далі. Перший танк переправляється через Амур тут. Другий танк…». Ха-ха.
Тоді, понад тридцять років тому, радянському громадянину й справді могло бути смішно. Тогочасний Пекін, хоча й далеко не беззбройний член ядерного клубу, попри мільярдне населення, не міг серйозно загрожувати озброєному до зубів Радянському Союзу. Слабкість застарілого китайського флоту та американська морська могутність гарантували мир вільному Тайваню, і китайські комуністи, хоча б й у гоноровому статусі господарів «великої держави», ще серйозно не пхали носа (бо не могли) скільки-небудь далеко за межі свого регіону в Азії.
Однак, часи змінилися. Можливо, не надто помітно для багатьох країн та урядів, поглинених власними турботами та проблемами, в Азії постав не лише глобальний економічний велетень (це безперечно помітили усі), але й велетень військовий, який, що принципово важливо, з несподіваною швидкістю залишає у минулому звичний статус «дуже великий, але низькоякісний».
З 2015 р. КНР розпочала масштабну комплексну програму модернізації своїх збройних сил, реалізація якої має вивести їх на новий рівень якості та можливостей. Оновлюються та переозброюються усі їхні компоненти – ядерні сили, сухопутні війська, авіація та військово-морські сили. Варто звернути особливу увагу на ці два останні компоненти мілітарної потуги КНР, адже саме вони найвиразніше демонструють військові амбіції та стратегічні наміри Пекіну. Зауважимо, що військовий бюджет Китаю збільшується значно більшими темпами, ніж економіка країни. Цього року, зокрема, КНР планує витратити на збройні сили 224 млрд. доларів – на 7,5 відсотків більше ніж торік. Хоча це у рази менше, ніж американські витрати на оборону, варто пам′ятати, що у Китаї зовсім інша ціна праці, ніж у США, тому просте арифметичне порівняння не дасть правильного уявлення про рівень військових витрат країни.
Сьогодні китайські ВМС за кількістю кораблів – 355 суден – найбільші у світі. За повідомленнями у відкритих медіа, до 2025 р. Пекін планує збільшити загальне число кораблів ВМФ до 420, а до 2030 р. – до 460 одиниць. Вже зараз у складі китайського флоту два авіаносці (один з яких, нині «Ляонін», розпочав свій заплутаний шлях морями у ще радянському Миколаєві та мав носити ім′я «Варяг») та дванадцять атомних субмарин, з яких шість – носії міжконтинентальних ядерних ракет. До Сполучених Штатів поки що далеко (американці мають 14 підводних човнів – носіїв МБР, і набагато переважають Китай за кількістю інших), але вже більше, ніж таких субмарин у Великої Британії (чотири). Минулого року спущений на воду та почав проходити випробування величезний новітній авіаносець «Фуцзянь», оснащений електромагнітними катапультами. Реалізується програма з побудови восьми новітніх ракетних есмінців тоннажем у 12000 тон (проєкт Type 055, за американською класифікацією – ракетних крейсерів); на даний момент до складу флоту введений вже шостий такий корабель. Ще одна складова воєнно-морської програми – будівництво восьми величезних десантних кораблів-носіїв гелікоптерів, тоннажем у 36000 тон. В останні роки у кілька разів збільшено чисельність особового складу підрозділів морської піхоти.
Коли згадаємо, що Тайвань – острів, спрямування морської програми КНР стає більш ніж зрозумілим. Пекін послідовно та наполегливо формує ВМС, здатні атакувати та захопити цей справжній «острів свободи» китайців від тиранії компартії. Багато десятиліть це було радше декларативною метою китайських комуністів, однак сьогодні стає очевидним, що «голова» Сі Цзіньпін, закручуючи усі гайки усередині країни та забезпечивши собі фактично довічне правління, намірився увійти до офіційного пекінського літопису як видатний «збирач» китайських земель під одним червоним дахом.
Ще один необхідний для реалізації планів Пекіну компонент – сучасна авіація. Тут китайці в останні роки зосередили свої наполегліви зусилля на подоланні технологічного відставання від Заходу. Прийнятий на озброєння винищувач п′ятого покоління J-20, що, теоретично, має скласти конкуренцію американським F-35 (а також і російському Су-57, який нібито-то вже теж з′явився у складі їхніх «повітряно-космічних сил»). Щоправда, поки що на китайський літак встановлюється російський двигун, а багатостраждальне доведення до потрібного стану власного, наскільки відомо, ще триває. Триває також розробка нового суперпотужного стратегічного бомбардувальника (хоча експерти й сумніваються, що він матиме ті можливості, які китайці декларують).
Ведеться й розробка гіперзвукової зброї. У відкритих джерелах дані щодо стану справ у цьому досить суперечливі та не достеменні, проте можна припустити, що китайці навіть дещо випередили США. (На жаль, доведеться додати, що й росіяни просувалася швидше за американців, і сьогодні Москва справді має на озброєнні гіперзвукові ракети, якими епізодично завдає ударів по Україні). Здійснюється модернізація ядерних сил. До того ж, Пекін планує значно збільшити загальну кількість ядерних зарядів.
КНР останніми роками вирвалася у світові лідери з розробки систем т.зв. квантового шифрування зв′язку, яке, як вважають, неможливо зламати. Китай є також одним з лідерів у розробці квантових комп′ютерів, що сьогодні починають визначати нові та досі неймовірні перспективи обчислювальної техніки. Вони ж можуть бути й інструментом зламу сучасних шифрів. На потенційну небезпеку звернула серйозну увагу адміністрація Байдена, що розробила низку заходів із забезпечення американських інтересів та боротьби за лідерство у цій сфері.
Сучасна війна неможлива без використання супутникових каналів зв′язку та навігації. Пам′ятаємо, як у перші дні нашестя Росія на певний час «поклала» супутниковий зв′язок компанії «Viasat», яким користувалися ЗСУ, і порятунком для нас став американський «Старлінк»…КНР у 2020 р. завершила створення власної системи супутникової навігації («Бейдоу 3»). До того такі мережі мали США (усім відома GPS), РФ та Євросоюз. Відтак, тепер Пекін у цій сфері став незалежним. Звісно, активно розвивається й угруповання китайських супутників-шпигунів.
Отже, на наших очах на місці великих, але раніше доволі відсталих збройних сил КНР постають нові, що, не забуваючи про кількість, прагнуть конкурувати із Заходом на найвищому рівні сучасних військових технологій. Схоже, у західних столицях, а також у демократичних країнах Азійсько-Тихоокеанського регіону нарешті добре усвідомили небезпеку цього якісного зсуву у балансі мілітарних сил та технологій. Однією з відповідей стало створення восени 2021 р. блокуAUKUS, що передбачувано викликало невдоволення безмежно миролюбного Пекіну. Починають збільшувати свої військові видатки Республіка Корея та Японія. Вочевидь, обмеження для збройних сил Японії (сил самооборони), що стали наслідком її поразки у Другій світовій війні, багато десятиліть стримували розвиток військового потенціалу цього економічного велетня та його внесок у спільну оборону демократичних країн. Виправдані у свій час як засіб демілітаризації країни, що була колись агресивною імперією, зараз вони крок за кроком відходять у минуле. Зокрема, нещодавно глава японського уряду ініціював зміни до закону, який сьогодні не дозволяє постачати в Україну вироблену у Японії зброю. Токіо до 2027 р. планує збільшити свої військові видатки зі звичного багато десятиліть приблизно одного відсотку до двох відсотків ВВП, тобто вивести їх на якісно вищий рівень, здійснити, у кооперації із європейцями та американцями, переозброєння сил самооборони, розробити власну гіперзвукову зброю і т.д. Зрозуміло, що з Пекіну та Пхеньяну, який не втомлюється тероризувати сусідів випробуваннями нових ракет, лунають зойки про «агресорів» та «імперіалістів». Нова гонка озброєнь фактично вже почалася, і узяти у ній участь доведеться усім, хто не бажає опинитися у чудовому новому світі зі столицею у Пекіні.
