Після невдалих дебатів кандидатів у президенти США настав найвищий час для невдячних прогнозів. Найпростішими є передбачення, коли один або другий кандидат з відчутним відривом перемагають на виборах. В такому разі великої колотнечі не передбачається. Якщо переможцем виявиться Джо Байден, то треба буде думати, хто насправді керуватиме найбільшою демократією світу із-за спини старенького і немічного чоловіка. Хто стане тим «колективним Байденом». А також, скільки часу йому буде відведено в цьому житті та чи зазнає змін зовнішня політика Демократичної партії. Чи продовжиться тактика «дозованої» допомоги Україні, щоб вона не програла, але й не перемогла Росію.
І найбільшої турбулентності в США і світі треба очікувати, якщо господарем Білого дому знову стане Дональд Трамп.
Президент Трамп, Україна, Путін
У випадку перемоги ексцентричного та антисистемного Дональда Трампа скоріш за все варто чекати несподіваних кульбітів як у внутрішній, так і в міжнародній політиці. Стане більш відчутним відхід від демократичних принципів функціонування держави. Зміняться відносини з окремими союзниками Америки та буде переглянутий «список» її ворогів. Проте вже зараз відомо, що в разі перемоги Трампа і на Україну, і на Росію чекають свого роду ультиматуми – негайно розпочати переговори про перемирʼя. Суть задуму радників Трампа полягає в тому, що новий президент змусить Україну, під загрозою припинення постачання зброї, погодитися на перемирʼя і встановлення умовної демаркаційної лінії в межах, контрольованих на той момент обидвома сторонами територій.
Варіант вразливий для України в плані породження внутрішнього неспокою і навіть щодо стабільності міжнародної антиросійської коаліції. Особливо з огляду на сучасні виборчі тенденції в європейських країнах. Під цей варіант, попри те, що Україна не збирається зрікатися своїх територій, а йдеться тільки про тимчасове перемирʼя, і ворожа пропаганда, і діяльність внутрішньої опозиції, вже розпочали кампанію проти президента Зеленського. Суть якої – поставити Зеленського «на розтяжку», а потім і усунути від влади.
План цинічний та підступний. Тому що втома українців від війни, про що свідчать проблеми з мобілізацією, абсолютно виводиться за дужки. А президентові інкримінується нібито це він не хоче воювати й «за таємною домовленістю» з ворогом здає українські території. З другого боку, якщо Зеленський відкине всі пропозиції тимчасового перемирʼя, то його звинуватять у кровожерливості та неймовірних амбіціях воювати кровʼю «простих українців». Мовляв, він залишається президентом рівно стільки, скільки триватиме війна. А тому в обидвох випадках його оголосять винним за всі біди війни, втрачені території і, що найгірше, — за перемирʼя.
І тут важливо наголосити на двох надзвичайно важливих моментах. Путін не може погодитися на ультиматум Трампа і хоча б на певний час припинити війну. Оскільки саме його життя і доля режиму напряму залежать від війни. Він не може допустити відкликання з фронту десятків тисяч військових, зняти їх з «довольствія» і не забезпечити хоч якоюсь роботою та зарплатою. Тому що, мільйон демобілізованих «в нікуди» німецьких військових після Першої світової війни може видатися росіянам дитячим лепетанням. Глибока економічна криза, викликана санкціями, та наявність вибухово налаштованих військових, часто зі зброєю в руках, можуть розшматувати і знищити РФ.
А тому, закономірно, Владімір Путін не погодиться з ультиматумом Трампа і буде намагатися не допустити цього. Оскільки передбачається, що відмова Путіна змусить потенційного господаря Білого дому надати Україні усю необхідну зброю, щоб вигнати росіян з української землі. Що для Путіна рівнозначно падінню його режиму.
Саме через це російський диктатор хоче зосередитися на превентивних заходах. Наприклад, з внутрішньої дестабілізації України та «хаотизації» Америки. Путіну, після низки військових невдач, найбільш бажаною є зміна влади в Києві. А саме усунення з поста президента Володимира Зеленського. Оскільки він розуміє, що при Зеленському у нього нема жодних шансів впливати на політику України. І саме тому більшість ворожих інформаційних спецоперацій мають на меті показати, що Зеленський нелегітимний. Що в Україні мають відбутися вибори. Сподіваючись таким чином протягнути у владу в Києві перевірених і податливих російських маріонеток.
Подібну, хоча й завуальовано, має мету і так звана українська опозиція на чолі з Петром Порошенком. І не тому, що вони замасковані агенти Кремля. Просто їхні цілі з точністю збігаються. Тому «опозиція» через своїх спікерів та чисельні ботоферми намагається довести громадянам України, що каденція Зеленського закінчилася. Що він нелегітимний, узурпував владу, нищить незалежні медіа і взагалі зрадник, який от-от відмовиться від українських територій. Така «критика» Зеленського продовжується ще з моменту його обрання на посаду президента і спрямована на усунення його від влади. Щоб знову ж таки повернути на найвищі посади скомпрометованих «мінськими угодами» старих, залежних від домовленостей з Кремлем, політиків.
Так само важливо нагадати, що у випадку перемоги Трампа, в українського керівництва можуть виникнути певного роду «тертя». Оскільки Зеленському у свій час вдалося успішно відкараскатися від настійливої пропозиції Трампа передати компромат на сина Джо Байдена – Гантера. Замішаного в скандал з українською фірмою «Бурісма». І ще тоді, для «потоплення» Зеленського, на боці команди Трампа виступив вірний соратник Порошенка – Юрій Луценко. Який і передав посланцю Трампа Джуліані бажаний компромат. Який, хоча згодом і не підтвердився, але «засвітив» людей Порошенка при спробі догодити Трампові й таким чином повалити Зеленського.
Не виключено, що Дональд Трамп дотепер тримає за це образу на Зеленського. Що може якимось чином відбитися на вибудовуванні нових відносин США з Україною. Але це поки що гадання на кавовій гущі. Важливішою є загроза колапсу влади, яка насувається на Америку через неоднозначність сприйняття результатів президентської виборчої кампанії.
Чи можливий параліч влади у США?
Досвід минулої виборчої кампанії у США за участі Джо Байдена та Дональда Трампа наочно продемонстрував, що полярно розділене суспільство дуже легко може опинитися якщо не на грані громадянського конфлікту, то принаймні впасти в колапс. Тобто після оголошення результатів президентських виборів один з кандидатів може не погодитися їх визнати та звернутися з апеляцією до судів. Може статися й так, що обидва не визнають поразку, а президент Байден відмовиться передати владу.
Вже цього разу, навіть якщо припустити, що якимось дивом перемагає немічний Байден, Трамп однозначно звернеться не тільки в суди, але й до свого ядерного електорату. І тоді минулий штурм Капітолія здасться легкою прогулянкою.
Недовіра до підрахунку голосів, масові протести, субʼєктивізм ухвал судів — все це поставить Америку на грань системної кризи, паралічу вищих державних органів влади, радикальної поляризації суспільства і загрози великого громадянського конфлікту. І винними тут будуть всі. Як «республіканці», які дозволили Трампові взяти в заручники їхню партію. Так і «демократи», що не знайшли достойної заміни немічному старцю.
Мотивації істеблішменту Демократичної партії наполягати на участі у виборчих перегонах Джо Байдена, на жаль, відомі. І вони аж ніяк не є бажанням захистити непорушність демократичних принципів від посягань Дональда Трампа. Це всього лиш спроба старої верхівки зберегти свої впливи в політиці та державі.
Налякана погрозами Трампа родина президента Байдена (невідомий інститут в ієрархії демократичних цінностей), також переслідує виключно власні інтереси й намагається захиститися. Бо епатажний Трамп вже озвучив свої наміри на випадок перемоги — посадити в тюрму лідерів «демократів» і запроторити за ґрати ледве не всю родину, як і самого Байдена. Знаючи натуру Трампа, можна навіть не сумніватися в тому, що він спробує здійснити свій намір.
Підсумовуючи, можна сказати, що при подібному розвиткові подій США можуть на якийсь час «випасти» зі світової політики. І тоді вже буде неважливо, чи захоче Дональд Трамп знищити НАТО, розбалансувати Євросоюз або навіть піти на союз з Путіним. Некерований хаос в Америці буде найбільшим подарунком Путіну та всій «осі зла»: Москві, Тегерану й Пекіну. Розвʼяже їм руки та відкриє шлях до прямого переділу світу. А отже й до переходу світу в гарячу фазу війни світового масштабу.
І на останок. Памʼятаймо, що найбільше, що на цей момент цікавить Путіна — це усунення з посади президента Зеленського і створення підконтрольного Кремлю уряду в Києві. А другою глобальною метою є «хаотизація США». А тому світ має консолідуватися, щоб не допустити ні одного, ні другого. Будьмо уважні!
Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA
Оригінальна публікація тут
